Інформацію, оприлюднену американським виданням The New York Times про те, що успіх запусків ракет Північною Кореєю став можливий через закупівлі на чорному ринку двигунів, можливо, з українського заводу, я би не назвав звинуваченнями. Скоріше, це тільки натяки та неякісний журналізм.

Є п’ять країн, які виробляють ядерну зброю та ракети. І будь-яку з них можна звинуватити в таких самих діях. Тож звинувачувати Україну у співпраці з КНДР, керуючись якимись вторинними ознаками, є непрофесійним журналізмом. Тим більше, ті звіти, на які посилається автор статті, насправді не свідчать про те, що двигуни постачає саме Україна.

З’являється відчуття, що без нашого північного сусіда така інформаційна атака взагалі не була можливою.

Американські експерти і спеціалісти, які займаються північнокорейською проблематикою, можуть припустити, звідки з’явилася ця ідея, і де теоретично можна було отримати доступ до таких даних. Українські фахівці говорять, що, скоріше за все, все було зроблено в Російській Федерації. Тому, думаю, наявна у американських експертів інформація дозволить зробити висновки, звідки насправді ця техніка потрапила до корейців.

Читайте також: Военный эксперт рассказал, кому выгодны вбросы о поставках в КНДР украинских ракетных технологий

Крім того, слід дочекатися офіційної реакції Білого Дому, Державного департаменту США або Пентагону. Але не думаю, що вона буде надмірно жорсткою.

Звісно, якщо припустити, що в цій історії справді є український слід, то це може суттєво вплинути на позицію США стосовно України. Адже Північна Корея є безпосередньою загрозою життю і безпеці американських громадян та їхній території. Це не просто опосередковані загрози, а безпосередні, оскільки цей «маленький пухнастий диктатор» (хоча він зараз начебто відмовився від ідеї завдати удар по Гуаму) не виключає такої можливості.

Важливо і коли таке постачання (якщо воно дійсно мало місце) могло відбутися. Звичайно, це сталося не сьогодні, а раніше. Хай там як, але це може мати жорсткі наслідки для України. Так, це не означає втрату підтримки нами з боку Заходу, але Білий Дім буде змушений щось робити, якщо ці факти будуть доведені.

Читайте також: Севернокорейский мировой кризис

Втім, повторюся, думаю, що, скоріше за все, це були безпідставні звинувачення. Адже США з першого дня існування України були надзвичайно важливим партнером для нас. Зокрема, вони були активно присутні у побудові системи експортного контролю. Власне, Будапештський меморандум був частиною угод, пов’язаних із тим, що Україна позбудеться ядерної зброї, приєднається до режиму нерозповсюдження ракетних технологій, працюватиме в цьому правовому полі з іншими країнами, яким дозволено виробляти такі технології. Зрештою, навряд чи якась українська влада могла піти на те, щоб ставити під сумнів це важливе досягнення просто для того, щоб заробити якісь півмільйона доларів (чи про скільки там йдеться).

Україна завжди уважно ставилася до американських інтересів. Так, траплялися випадки, коли Україна відмовлялася постачати звичайну зброю чи танки до якоїсь країни, бо це суперечило інтересам США. Тобто Штати давали знати про свою думку, і українська сторона враховувала її, приймаючи власне рішення. Так було і за часів Кучми, і за часів Ющенка. Навіть не думаю, що Янукович міг встигнути зробити щось таке, бо він теж хотів мати прагматичні відносини з усіма.

Також важливо, що США були вагомим контрибутором, який допоміг Україні побудувати систему експортного контролю, яка зараз достатньо ефективно працює.

Тож я думаю, що ця історія — скоріше, просто «бульбашка». Але, безумовно, Україні потрібно на неї реагувати. Добре, що вже з’явився коментар секретаря РНБО, і що були інші коментарі. Бо не можна пропускати, щоб росіяни роздмухували цю історію через «корисних ідіотів» або проплачених журналістів.