Ізюм. Усе в контрастах.

Свято-Преображенський собор, 1682-1684 років, одна з найстаріших кам'яних споруд Слобожанщини. Шикарне українське бароко. Належить, звичайно, Московському патріархатові. Бо кому ще може належати українське бароко, побудоване на кошти полковників Ізюмського полку Костянтина Донець-Захаржевського та Федора Шидловського?

Розписи нічого спільного з бароко не мають, як і весь РПЦешний кічовий новодєл. За те є фресочка з Миколою ІІ, він же Кривавий, із усією родиною. Дуже разючий контраст між чистотою стилю архітектури 17 сторіччя й корявими й убогими фресками. І всім розляпуватим мотлохом, напханим під зав'язку всередину.

Читайте також: Гуцульський Стікс: як близько ми стоїмо до світу міфів і магії

Навпроти собору на паркані напівзбитий жовтий трафаретний тризуб. По ньому, червоною фарбою, п'ятикутна зірка й напис "СССР".

У кафе на зупинці сидять кремезні дядьки в камуфляжі. Це бійці батальйону "Айдар".

На виїзді з міста – червона, видно, що нещодавно підновлена радянська стела. Із вигорілим на сонці орденом.

Читайте також: Усі ми живемо під одним небом, але в різних світах

Над нею, на пагорбі, половецькі баби, яких видно зі траси.

Із зупинки відкривається панорама на апокаліптичний завод.

І фантастичні, абсолютно кіношні пейзажі з іншого боку. Села в долинах річок.