У Грузії я чула, як деякі грузини між собою говорили російською мовою. 

У поїзді - один з таких епізодів - за нами сиділа сім'я, тато, мама і двоє синів підліткового віку. Такі явні грузинські етнотипажі. 

І вони говорили один до одного російською мовою. З тим милим, як ми любимо, грузинським акцентом.

І коли вони говорять до когось іншого, не грузина, це сприймається зовсім нормально, тобто, ти просто не звертаєш на це увагу. Люди спілкуються тією мовою, яку знають обидві сторони. Господар та гість, наприклад.

Але коли вони говорять так до дитини своєї чи дружини, чи чоловіка, це звучить неприродньо. Якось штучно.

Так, ніби вони бояться чогось, чи просто тут громадське місце, а коли вони опиняться у своєму дворі чи квартирі - так чомусь і уявляєш, як вони розслабляються, говорять один до одного прості речі - там, подай, будь ласка, телефон чи коли будемо вечеряти? Грузинською, своєю мовою. 

Читайте також: Чого не розуміють російськомовні українці

Ті, хто негрузини, чітко чують цей грузинський акцент. Але, здається, ті, хто говорили російською, переконані, що вони добре володіють мовою.

І я зрозуміла, що в нас так само. 

Люди в Україні говорять російською мовою із українським акцентом. 

І, наприклад, грузини чітко цей акцент український відчувають. Але наші думають, що вони говорять саме нормальною російською мовою.

Я пам'ятаю, як я студенткою була в Москві на практиці. І в мене заболів зуб. Я пішла до стоматолога в студентську університетську поліклініку. І коли підійшла моя черга, я привідкрила двері і сказала лише одне слово - "можна?". А лікарка-москвичка каже мені - "с Украиньі что ли приехала?". Одразу.

Тому що наш акцент чути одразу. Як і будь-який інший. 

Навіть якщо люди стараються "акати", як декотрі ді-джеї на фм-ках, чи використовувати типово російські мовні фішки, все одно це не буде справжня російська мова.

Це звучатиме для сторонньоі людини, грузина, литовця, тим більше, росіянина неприродньо. А іноді навіть смішно. Ламається язик, мутніє мова, губляться хороші слова, які чітко щось означають саме в рідному спілкуванні. Знати побільше мов, ясно, що круто.

Читайте також: Мова та вибір, який може зробити кожен

Але коли ми говоримо неприродньою для нашого середовища мовою, ми ніби крадемо і в своєї мови, і в російської. Збіднюємо обидві мови.

А на заміну нічого не додаємо. 

Наш новий знайомий з Тбілісі запросив нас на вечерю. І прийшла вся родина, тато, мама, тесть, брат жінки з дружиною, діти. 

Вони з нами і ми з ними говорили російською, у них в родині - грузинська мова. І це так гарно звучало. Хоча йшлося про якісь побутові речі.

А ми перемовлялися, щось один до одного сказали, ясно що українською. І тут тато господаря, старший чоловік, каже нам - "поговорите, пожалуйста, еще по-украински, как же ето красиво!".

Хай вже росіяни розвивають свою мову, їх багато, а ми з грузинами будемо дбати про свої мови. І намагатися, якщо не самі, то хоча б до своїх дітей говорити мовою, яку треба не лише втримати, але й збагатити. 
Бо це дуже красиво.