Якщо порівнювати зі США, то Україна відстає на років 70-80 економічно і років на 200 свідомістю. Коли дивишся на Китай то на 20.

Перше що вражає, це велика кількість будівництва. Будуються численні бізнес-центри, або перші 5-7 поверхів торговий центр, а вище офіси чи квартири. Це чітко показує що є розвиток бізнесу, а не інвестиція в житло. Поряд з новими будинками, можуть реально співіснувати "нетрі". Місцями їх зносять і на тих місцях видно як частину вже знесли, а на іншій вже будується нова багатоповерхівка. Коли дивишся на ці старі "лачуги" то розумієш, що у нас стартова ситуація значно краща. Але коли розумієш, що вони з такого "гі*на" досягнули таких темпів, то нам реально до Китаю ще років 20-25, якщо ми почнемо діяти.

Читайте також: Сморід, сміття, страшні гуртожитки. Про завод в Китаї, що виготовляє Apple. ФОТО

Якщо в Польщі, добре розвинений дрібний бізнес, то відвідавши Китай, розумієш, що навіть полякам ще далеко. В Польщі теж є регіональна спеціалізація. Наприклад, район сіл біля Кракова виготовляє дерев'яні щітки і все, що з цим пов'язане. Там знаходиться приблизно 80% польських виробників. В районі Хелму спеціалізуються на парниковому вирощуванні с/г продукції. 

В Китаї так само. Тільки у великих містах ця концентрація просто вражає. Гуляючи по місту Гуанчжоу, я йшов приблизно 5-7 км через район що виготовляє взуття. Тобто це 2-3-4-5 поверхові будинки, але всі перші поверхи зайняті під виробництво та продаж. Усе поділено на відсіки - гаражні розсувні ворота одне біля одного.

Площа таких виробництв близько 15-40 м2. Тобто це фактично сімейні виробництва. Працює по 1-5 чоловік. Одні продають шкіру, інші - нитки для шиття, треті обладнання, четверті коробки, п'яті продають!!! взірці шкіри, шості підошви, сьомі етикетки будь яких виробників, одні шиють, інші продають вже готове взуття. Пропорція: 80% це ті хто шиє та відразу продає взуття. На фото можете побачити такий квартал. Все реально виглядає страшно. Але коли бачиш як кур'єри це взуття пакують у красиві коробки, складають в ящики, приклеюють лейбли кур'єрських служб і кудись відправляють, то розумієш, що це фактично величезна фабрика. Просто поділена на міні-цехи. Багато людей просто сидить в цих цехах на картонках і шиють вручну. Поряд граються маленькі діти, частіше смартфонами чи планшетами. Ви уявляєте масштаб ринку та свідомість тих людей?

Свідомість. Говорив з одним китайцем щодо перенесення його виробництва в Україну для ринку Європи. Він погодився, що це дуже цікаво і задав мені запитання: "А в Україні є люди, які готові важко працювати?". Це викликало в мене паузу. Реально в нас таких людей одиниці і я спочатку задумався. Звичайно, що я сказав що у нас усі такі і будуть працювати як він хоче по 10-12 годин на день.

Китайці вже не працюють за миску рису. Середня зарплата в регіоні де я побував (це південь Китаю) для звичайного працівника на руки 500-900 дол на місяць. Залежно від виробітку. Майстра – 700-1100 дол на руки. Прибиральника на виробництві – 250-300 дол на руки. Зарплат менеджерів не знаю, бо в основному я спілкувався з менеджерами і це не зовсім коректно. 

Діти. Майже не бачив дітей віку 7-15 років. Досить багато дітей віку до 5-6 років. За тиждень бачив трьох вагітних. За цілий тиждень! Не знаю чи двоє з трьох це були туристи чи місцеві. Одна з вагітних працювала на фабриці. Ще був цікавий момент: на фабриці працювала жінка в цеху, шліфувала дерев'яні заготовки, а поряд на "спеціально обладнаному" кріслі з ящиків і встеленому покривалами гралась дівчинка років п'яти. Видно, що так проходить не один день. Звичайно у неї був великий планшет. 

Дороги. В основному дороги непогані. Однозначно кращі ніж в Україні, якщо не брати кількох доріг на Заході України. Є розмітка, рівна, захисні бар'єри, розділена дорожня смуга. Деякі дороги платні. Наприклад автобан з Гуанчжоу в аеропорт Гуанчжоу (це десь як в Бориспіль з Києва) коштує 15 Юанів (курс до долара 1 дол = 6.8 юанів).  Якщо їхати в інші міста, дороги періодично то платні, то безкоштовні. 

Транспорт. Здається там присутні всі можливі виробники світу, окрім китайських місцевих. Я нарахував біля 10 тільки китайських брендів на авто. Є французькі, американські, німецькі і звичайно японські. Всі відомі нам машини особливо седани трохи довші. Тобто фактично задні дверцята авто десь на 15-20 см ширші (довші). 

Дуже популярним є електротранспорт. Точніше електроскутери та електровелосипеди. Є електровелосипеди відомих місцевих марок і зроблені досить якісно з вигляду, але є такі "місцеві шедеври", коли старий звичайний велосипед переобладнують. Тобто на рамі посередині стоїть акумулятор розміру автомобільного, або на багажнику. Частіше на рамі, бо на багажнику щось возять. Під рамою електродвигун як від пральної машини і ланцюг на заднє колесо. І це чудо їздить. Піцу розвозять на електровелосипедах, поліція теж їздить по пішохідних зонах і парках на електровелосипедах або гольфкарах.

Поліція. Досить багато мені попадалось поліції на очі. В громадських місцях стоять автобуси які постійно мигають синьо-червоним і там сидить поліцейський і виглядає з віконечка. Такі собі пересувні пункти громадського порядку. Окрім того, деякі поліцейські ходять з палицями довжиною 1.5 - 1.7 м. Інші на велосипедах чи електроавто. По місту їздять на досить пристойних тойотах.

Бізнес центри. Коли підходиш до бізнес центру то він виглядає як наш Парус в Києві, весь зі скла і бетону. Але всередині часто все зовсім по іншому. Немає пропускної системи. Висота стель не перевищує 2.5 - 2.8 метра. Двері в офіси скляні і можна побачити в кого що там і як. Так деякі офіси виглядають: всередині десь як офіс нашого головного інженера на фабриці, або ще гірше. Оргтехніка стоїть на підлозі, два – три столи і закидано взірцями з якоюсь продукцією. Напевно там не "понти" ганяють, а працюють і заробляють. 

Ціни. Думав що можна купити  собі в Китаї щось недорого. Реально все зовсім не так. Відомі для нас бренди одягу та взуття коштують значно дорожче ніж можна купити в Польщі чи Італії. Багато брендів місцевих китайських в таку саму ціну як Hugo Boss і виглядають не гірше. Якість масмаркету досить низька, точніше тканин. Розміри: треба додавати +1 або +2 до наших європейських. Є торгові центри з розкішним виглядом, шикарним ремонтом. Там все дуже дорого. А є торгові центри які всередині виглядають як великий базар тільки в 10 поверхів. Там можна купити щось дешевше. Досить дешеві ціни на електроніку, я купив кабелі для айфону, зарядки, батареї і т.д. Наприклад, якісний кабель для зарядки айфону коштує в них 2-3 дол, а в нас 10-15 дол. Акумулятор – чехол для айфону – 10-20 дол, а в нас 60-100 дол. 

Телефони. Всі постійно "зависають" в інтернеті або в іграх на телефонах. На вулицях, в метро, в кафе. У більшості - айфони. Після США для Apple це наступний найбільший ринок. Впевнено можу сказати, що половина людей ходить з айфонами і більшість з айфонів - 6-7 плюс (тобто найбільший розмір). Люблять вони великі екрани. Кнопочних телефонів не бачив ні разу. З смартфонами і старі по 60-70 - ? років гуляють в парку, слухають музику і займаються у-шу. В метро на фото видно що майже всі в екранах. 

І найголовніше. В них дуже популярні системи платежів Аліпей і Вічат. Фактично ви через ці системи можете вже купувати в магазині, купувати квитки, розраховуватись між собою, переводити кошти, поповнювати мобільний. До цих рахунків в мобільному прив'язуються ваші картки і все. Тобто карток вони можуть не носити. Це наступний етап розвитку платіжних систем. Пластик для китайців вже помирає. Якщо у вас немає в телефоні вмонтованого чіпа щоб зчитувати інформацію про оплату то ви скануєте QR code і тоді платите через інтернет. В іншому випадку просто прикладають телефон до терміналу замість оплати і все.

Я бачив як чоловік купував дитині іграшки переді мною в черзі. В продавця не було терміналу для зчитування. Він дістав телефон, запитав її номер телефону фірми, і протягом 10 секунд перекинув з свого Вічату на рахунок фірми по номеру телефону оплату за іграшку! Уявляєте!

Здоров'я. В мене готель був поряд з парком і я майже кожен ранок ходив гуляти в парк. Дивно було бачити і приємно як групи пенсіонерів по 10-20 чоловік займаються у-шу чи тай-цзи. Поставили поряд магнітофон, грає музика і вони всі дружно щось роблять. І таких групок по парку буде 7-10. Окрім того грають в бадмінтон. Уявіть картинку як в нас бабусі з дідусями по 60-70 років 2х2 грають в бадмінтон. Це при тому що температура на вулиці +28-33. 

Партія. Їхня комуністична партія зберегла тільки назву і напевно стару еліту при владі. На телебаченні показують старі патріотичні фільми про боротьбу китайських пролетарів проти японських тиранів і т.д. Або про те як їхній лідер відвідує фабрики та заводи і гладить по голівці їхніх керівників. На вулицях або в парку місцями висять плакати з червоними зірками, серпом і молотом і наш гугл переклав одне гасло так: "Соціалізм – ядро нашої держави". Попри те є нормальні сучасні передачі, типу "Голос країни" і сучасні фільми. Деякі канали дублюються англійськими субтитрами, що було дуже приємно.

Швидкісна залізниця. Це взагалі супер. Можна доїхати з великого мегаполісу в найближчі міста до 1000 км. Швидкість до 250 км на год. Тобто це відстань Львів-Київ – 2 год. Є 2 клас, це так як у нас, 1 клас – теж як у нас, і є бізнес клас. Це коли перший вагон (точніше його половинка) має тільки 12 місць. Це виглядає солідніше, ніж бізнес клас в літаку. І своя стюардеса у вагоні. Ціна на відстань 500 км 139 юанів за перший клас. Трохи більше 20 дол. Вагонів в поїзді 13. А один раз нас з'єднали і ми їхали таким собі швидкісним поїздом на 26 вагонів. 

Залізничний вокзал для швидкісних потягів Гуанчжоу більший від терміналу в Борисполі разів в 5. Пасажиропотік просто нереальний. Але якщо врахувати що туди сходиться 2 гілки метро і можна з будь якого кінця міста дістатися в інше місто за 500 км на метро 30-40 хвилин і потім ще 2 год на швидкісному потязі то це вражає.

Метро. Їздив в метро тільки в Гуанчжоу та Шенжені. Всі вагони нові, всі станції нові. Колія відділена від пасажирів скляною стіною з автоматичними скляними дверима. Коли підїзджає потяг то відкриваються одночасно двері  потягу та двері відгороджуючої скляної стінки. В мене виникало весь час питання: Як машиністу вдається зупинити так потяг що двері співпадають?

Квитки на метро: є постійні картки, а можна купити жетон. Жетони купуються в автоматах. До речі все продається в автоматах. Немає кас із тьотями які торгують жетонами. Вибираєте на екрані станцію, куди вам треба потрапити. Висвічується ціна, вставляєте картку, або гроші, або платите телефоном і отримуєте жетон.

По ньому ви заходите через турнікет (притуляєте до визначеного місця), а потім по ньому виходите (опускаєте в турнікет жетон). Тобто ви не вийдете на іншій станції. Тільки на тій куди купили жетон. По картках можна як завгодно, воно просто зчитує кошти. Мінімальна ціна жетону 2 юаня (десь 7 грн). За маршрут у 15 станцій я платив 6 юанів (це десь 22 грн).

Сувеніри. Це окрема тема. Був в одному торговому центрі де продають тільки сувеніри. Я це все бачив в інших країнах. Від морських ракушок на Кей Весті в США чи в Хорватії, або сувенірів гуцулів в Верховині. Тепер я знаю хто робить деревяні ручки, або розмальовує писанки. 

Читайте також: Экскурсия на китайскую фабрику игрушек. ФОТО

Якщо порівнювати зі США, то Україна відстає на років 70-80 економічно і років на 200 свідомістю. Коли дивишся на Китай то на 20. І найцікавіше, що ці країни прийшли до свого успіху двома різними шляхами. США як найсильнішу економіку світу створили фактично самі люди, підхопивши ідею під час громадянської війни. Вони відстояли своє право на свободу, право на приватну власність і право на бізнес, який став основою всього. Тому якщо в них в мерії будуть брати нагло хабарі то хтось прийде і розстріляє мера, мерію чи підірве це все. Якщо чиновник прийде і буде вимагати щось, то люди будуть відстоювати свої права і не будуть обирати популіста, який нічого не робить. Є вийнятки, але ми не про них. Рабську філософію люди викорінили з себе. Вони не чекають чи їм дадуть можливість а беруть її і захищають. Це про те, що ми чекаємо на зміни. Чекати можна як в Болівії, 200 років. 

В Китаї усе навпаки. Керівництво країни спонукає людей щось робити. А зі свого боку гарантує їм певні права. Це однозначно швидший шлях, але він рабський. Він азіатський. Завтра зміниться керівник і поверне за кілька років філософію всієї країни. У США незалежно від того, хто буде керувати, щоб змінити філософію нації треба щоб пройшли цілі покоління.