В «казусі Саакашвілі» багато хто з опонентів протиставляв закон – справедливості. Як на мене, - часто некоректно.

Тут, звичайно, є тонка грань. Бо базово всі розуміють, що закон мусить уособлювати справедливість, а якщо цього нема, то справедливість застосовує навіть незаконні методи для відновлення статус-кво. Але де той кордон, коли ці фундаментальні правила починають боротись між собою?

Читайте також: В чем слабость нашего государства

І тут є два важливих аспекти.

1. Закон – це не те, що написано на папері, а те, що коїться де-факто. Бо Конституцію читали далеко не всі, а от реального життя уникнути не вдається нікому;

2. Справедливість – це те, чого хоче більшість. Ця проста формула одразу відсікає аргументи на зразок: «Прорив західного кордону – це те саме, що прорив східного».

Бо важко знайти людину, яка вважає напад Росії на нас – справедливим. Що ж стосується «західного кордону» - то складається враження, що тут люди розділились навпіл.

Так, з одного боку більшості у прихильників «нової справедливості» - немає. З іншого – така велика кількість людей, яка вважає, що подібний метод протесту є в нинішніх умовах нормальним – це дуже серйозний лакмус.

Бо він свідчить про те, що громадяни, стикаючись із реальним застосуванням закону в Україні, на підсвідомому рівні помічають, як поступово зникає справедливість. 

Читайте також: Важные тезисы по поводу прорыва Саакашвили

Підсвідомим рівнем, звісно, легко маніпулювати. На цій щедрій ниві і жнивують популісти. Але тут доречно згадати інтерв’ю екс-прем’єра Девіда Камерона «Новому времени». На запитання «Як боротись із популістами?», він відповів, що найефективнішим способом є реальне вирішення проблем, на яких вони паразитують.

Тому, якщо неписані правила в Україні і далі лишатимуться вище закону, то якою би професійною не була позитивна пропаганда – реалії візьмуть своє. Бо справедливість рідко складає руки. А от яким способом вона буде досягатись – цього передбачити не може ніхто.

Тому, давайте трохи погодуємо справедливість. Щоби потім вона, зголоднівши, не спожила нас всіх.