Без чого не можна бути вчителем
Мама першокласника чи першокласниці розмістила у ФБ скриншот повідомлення, яке написала вчителька класу в батьківській групі Viber. Повідомлення – жахливе: помилка на помилці й суржиком поганяє. Сумне видовище.
На щастя, більшість учителів – грамотні. Але, на жаль, буває й таке.
І тут деякі батьки (!) кинулися вчительку захищати: "вона ж людина, могла помилитися". Оце мене просто вразило...
Читайте також: Зауваження щодо грамотності: чи варто їх робити і як саме
Перепрошую, дорогенькі, але в мене очі на лоба полізли від тієї "дискусії".
Маю власну думку.
Перше. Вчитель має висловлюватися грамотно: й усно, й письмово. Особливо – у ситуації професійної комунікації з батьками (саме цей випадок).
Це не дискутується. Бо мовна компетентність вчителя – головний і невід'ємний складник його професіоналізму. Простіше кажучи: не можеш грамотно висловлюватися усно й письмово – бути вчителем не маєш права. Крапка.
Читайте також: Навчання з примусу – не навчання
Друге. Звичайно, вчитель – жива людина, і як будь-яка людина може помилятися. Але мені як професійному філологові добре зрозуміла різниця між відвертою безграмотністю та технічною помилкою друку або обмовкою.
Набрати не ту літеру, пропустити кому під час швидкого набору або трохи невдало висловитися усно у живому спілкуванні вчитель може, звичайно. Бо всі ми – живі люди. А от системно демонструвати кричущу безграмотність – учитель категорично не має права.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки