Наш народ магічний. Він вірить у дива й шаманські закляття.

Читайте також: Зі смітника – квітучий парк: ізраїльський досвід для України

У те, що недопалки, кинуті під ноги, за три дні перетворюються на тропічних метеликів і наповнюють сірі урбаністичні краєвиди рожевими та помаранчевими кольорами. Він переконаний, що пластикові кульки та горілчані пляшки, кинуті в багаття, стають квітучими деревами вже наступної ночі, а на їхні гілки прилітають райські птахи. Йому боляче дивитися на ями, провалля чи маленькі яри, які наповнюють нашу багатостраждальну землю – він вважає це ранами землі, які будь-що треба наповнити пахучим єлейним пластиковим сміттям, щоб назавжди, щоб землі-матінці було не так боляче.

Після кожного виходу "на природу", під час якого він вшановує духів предків та проклинає демонів і можновладців, залишає за собою сліди, здебільшого скляні, пластикові чи зроблені-з-різної-фігні, бо так він освоює чужий і ворожий простір, робить його своїм, привабливим, гірко-солодкаво смердючим, а отже рідним. Якщо ця віра в магію не спрацьовує і недопалки не перетворюються на метеликів, а зі пластикових кульків не виростають квітучі дерева, він в усьому звинувачує владу.

Читайте також: Що мало би постати зі проблеми львівського сміття

Бо ж влада, ці демони кляті, винні в цьому срачі, бо вони ж убивають метеликів, щойно вони піднімуться з землі, бо вони ж вистрілюють райських птахів, які вилітають прямо з царства-пластикових-пакетів, які рятують матінку-землю від несамовитого болю. Тільки влада зупиняє цю несамовиту магію, створювану нашим магічним народом, з поту і крові, з пластику і бухла.