До кінця вересня Рада фінансової стабільності за участі Національного банку, Мінфіну, НКЦПФР та інші регулятори пообіцяли сформувати спільну позицію і визначити долю криптовалюти в Україні.

Урегулювання використання криптовалюти – похвальна ініціатива, проте практика інших країн яскраво ілюструє, що цей процес доволі важко реалізувати. Легалізація криптовалюти відразу ставить перед нами питання, яким чином це краще здійснити. Тут маємо невизначеність підходів не тільки в Україні, але й у світі.

Читайте також: Що таке криптовалюта та як на ній заробити

Наприклад, у США нещодавно вирішили прирівняти монети-токени до акцій. Це така собі форма залучення інвестицій по-новому, схожа на IPO, але замість акцій тут криптовалюта. Токени можуть надати право акціонерам голосувати чи брати участь в управлінні компанією, яка випускає криптовалюту. Тим, хто криптовалюту купує, з часом надають право обміняти токени на акції компанії. Відповідно, права, які надають токени, регулюються законодавством про акції. Можливість імплементувати схожий підхід в Україні мізерна, оскільки у нас дуже слабо розвинуте акціонерне законодавство.

За іншим сценарієм, може статися, що криптовалюту в Україні прирівняють до електронних грошей. Проте досвід України в їхньому регулюванні ще більш незначний у порівнянні з регулюванням акцій. Законодавство про електронні гроші з’явилося досить недавно і довгий час існувала поміркована невизначеність НБУ щодо реєстрації нових випусків електронних грошей. Крім того, Національний банк раніше заявив, що не вважає біткоін валютою, а швидше товаром, тобто предметом торгівлі.

Читайте також: Як технологія криптовалют здолає корупцію

Якщо криптовалюту все ж таки вдасться легалізувати, потрібно мати можливість її використовувати як засіб платежу у будь-якій точці продажу товарів. У нас діє законодавство про розрахунково-касові операції, і наразі ніхто не може розраховуватися криптовалютою. Якщо ви навіть розрахуєтесь, наприклад, біткоіном, то для податкової це не буде виглядати, як операція розрахунку при купівлі товарів.

Потрібно розуміти, що дозвіл на використання криптовалюти як засобу платежу – лише вершина айсберга. Найбільш актуальним залишається питання захисту прав тих, хто цією криптовалютою володіє. Світова спільнота поки не знає, як правильно ці процеси налагодити. Наразі у світі ми не бачимо жодного прикладу стовідсоткового успіху врегулювання криптовалюти, адже ніхто не знає, як захищати права тримачів такої валюти.

Для прикладу, Народний банк Китаю визнав ICO (Initial Coin Offering, або первинне розміщення монет-токенів) незаконним і розпорядився негайно припинити всі операції з розміщенням токенів у країні. Цілковита заборона криптовалюти у Китаї пов’язана саме із тим, що в країні не знають як її регулювати.

Урегулювати використання криптовалюти досить реально, для цього необхідно визначитися з підходом, прийняти відповідне рішення і нормативні акти, а головне – забезпечити захист прав власників криптовалюти.