Шалена інформаційна кампанія з дискредитації медичних профспілок, розгорнута МОЗом, змушує замислитися нас, які цінності сьогодні сповідують очільники міністерства, та яку країну, зрештою, ми будуємо.

Читайте також: Ми не готові до небезпеки довкола

Європейська спільнота та європейські стандарти життя значною мірою сформувалися під впливом профспілок. Ці організації завжди об'єднували найбільш активних, рішучих та свідомих громадян, які штовхали державу та великий бізнес до "соціалізації" укладу життя та гуманізації стосунків між роботодавцем та найманим працівником.

В найбільш успішних країнах Європи сьогодні значна кількість громадян є членами профспілок. У Данії близько 80% робітників беруть участь у профспілковому русі, у Швеції – 75%, у Великобританії – 25%, у Франції – 15%.

З профспілками у Європі рахуються, до них дослухаються, адже профспілки – це люди, громадяни, які мають активну позицію. І нікому не спаде на думку говорити про те, що людей на протести там заганяють силою, чи ці протести є проплаченими. Політик, який наважиться сказати щось подібне, наступного ж дня піде у політичне небуття.

Але якщо європейські працівники мають право на власну позицію, то наш МОЗ у такому праві українцям відмовляє. Люди з міністерства, які позиціонують себе як реформатори, чомусь ставляться до власних громадян, як до нікчемної маси, яка нездатна самостійно мислити та приймати рішення, і яку обов'язково хтось кудись заганяє.

В їхніх головах не вкладається, що люди справді можуть мати власну позицію і готові її відстоювати. Не за гроші, не з-під палиці, а тому, що мають гідність і відчувають себе повноправними громадянами.

Читайте також: Медицинская реформа – "спланированный геноцид украинцев", – Богомолец

Це дуже нагадує менталітет Януковича, який завжди вважав, що всі протести куплені та зрежисовані, а люди – дурні та нездатні на самостійні дії.

Саме тому ці "реформатори" з МОЗу проігнорували тисячі медиків, яких вивели на вулиці профспілки і сто тисяч підписів, які були зібрані в підтримку вимог профспілок. Ніхто з профільного міністерства не вийшов під Верховну Раду, ніхто не намагався почути людей і висловити готовність з ними говорити. Для них ці лікарі та медсестри – планктон, не вартий уваги.

Виникає питання: чи справді в МОЗі працюють люди з європейським світобаченням, готові до соціального діалогу, комунікації з громадянами та співпраці? Чи це звичайнісінькі псевдопатріоти-перевертні, які лише зовні виглядають, як реформатори, а всередині залишилися вірними заповітам Януковича?