23.09.2017 р.на т.к.«ЗІК» було інтерв’ю колишнього радника Путіна, а нині ст.н.с. Інституту, Катона(США) А.Іларіонова, де він говорив про те, що головне завдання України - це створення сучасної ліберальної держави. На його думку всі наші проблеми виникають через те, що природа української держави так і не змінилася. У нас все ще велика роль держави в економіці (41%), а для створення умов зростання потрібно 20-25%. Саме у такий спосіб забезпечувались стійкі темпи зростання в Кореї,Сінгапурі, Гонконзі, Тайвані.

Читайте також: Застереження до проектів державного будівництва в передвиборчий період

   Влада не повинна визначати структуру, обсяги, темпи виробництва та інші деталі підприємницької діяльності. В умовах цивілізованої конкурентної боротьби бізнес сам визначає все це. Тому керівництво країни має ставити перед собою лише стратегічні завдання, створювати такі умови, коли підприємництво розвивається безперешкодно, коли ніхто не втручається в бізнес.

Був наведений приклад Чілі, де Піночет головним своїм досягненням через багато років назвав не реальні успіхи економіки, конкретні цифри, а ліберальну конституцію, яка тепер забезпечує рівні права всіх громадян суспільства та забезпечення переходу до ліберальної демократії в країні. Він створив інституційні умови досягнення лібералізації суспільства без застосування тиску влади.

Читайте також: Радикалізм vs лібералізм

Я хочу вкотре підкреслити, що цивілізована конкуренція якраз і є головною ознакою ліберальної держави. Правила конкуренції – це правила демократії і в економіці, і в інших процесах розвитку суспільства. Тому одним з найважливіших завдань влади має бути створення і справжній захист конкуренції у всіх сферах суспільного життя. А потім конкуренція дасть потужний поштовх для вирішення всіх інших проблем країни. Це має стати основною складовою стратегії влади. На жаль, в Україні це мало хто розуміє. Держава не тільки втручається в бізнес, намагаючись його усіляко регулювати (часто на користь певних впливових осіб), але й постійно руйнує ті досягнення конкурентної політики, які так важко формуються за допомогою іноземних партнерів.