Колишній канцлер Німеччини нещодавно заявив, що немає сенсу чекати на повернення Криму Росією для зняття санкцій, бо цього ніколи не станеться. Якби ж він знав, що ні повернення Криму, ні деокупація Донбасу не є достатньою причиною для зняття санкцій. Ці заходи не гарантують ані безпеку сусідів РФ від повторних зазіхань, ані подальше дотримання Росією міжнародного права.

Єдиною прийнятною передумовою для зняття санкцій із Росії є відмова останньої від ідеології під назвою “рускій мір”.

У Грузії, Молдові, Україні та країнах Балтії дуже добре знають, чому ідеологічна концепція “рускій мір” за своєю природою є несумісною з мирним сусідством. Річ не тільки в тому, що вона містить завуальовані територіальні претензії до інших країн і суперечності щодо норм міжнародного права. “Рускій мір” надає політичну, історичну й культурну легітимізацію спробам Росії позбавити суверенітету сусідні країни і відновити імперську модель організації регіону з центром у Москві. “Рускій мір” порушує цілий ряд основних прав людини: культурні, політичні, громадські, особисті, тощо. “Рускій мір” – це ідеологія підкорення однією нацією інших.

Читайте також: Якою є російська людина й на чому "рускій мір" стоїть

Отже, розглядаючи питання Криму та Донбасу, але ігноруючи питання “руского міра”, політики фокусуються на наслідках, а не причині. Чи змінила б деокупація Чехословаччини й Австрії ставлення світу до нацистської ідеології? Чи зменшило б це загрозу для сусідів нацистської Німеччини? Питання риторичне.

Справді, досі предметом дискусії було порушення міжнародного права з боку Росії, в той час як оцінки ідеологічної бази для таких порушень практично відсутні. Складається враження, що міжнародна спільнота просто не готова визнати появу ще однієї ідеології, що несе загрозу світові, натомість спрощує ситуацію і фокусується на конкретних посадових особах і їхніх рішеннях. Утім, зволікання може мати ціну, яку західні демократії не зможуть заплатити: зміни в політичній організації РФ, а також усе активніше використання методів масової пропаганди наближають ситуацію, коли будь-який новий лідер стане заручником ідеології, що має широку підтримку в суспільстві й державному апараті та змушений буде діяти в межах реальності, яку нав'язує ця ідеологія. Це зробить неможливою демократичне вирішення російської проблеми в осяжній перспективі.

Оскільки все частіше звучать хмільні голоси, що пропонують дострокове зняття санкції із РФ, питання треба ставити руба: санкції можуть бути зняті тільки після відмови Росією від експансіоністської ідеї “руского міра”.

Читайте також: Чому маємо по краплі вичавлювати із себе... Чехова

Сьогодні ставлення до політики Кремля з боку західних демократій базується на ідеї, що “буйного пацієнта” можна заспокоїти, в той час як сам пацієнт глибоко переконаний у тому, що лише завдяки своїй буйності він усе ще живий. Агресивна зовнішня політика є для Кремля єдиною гарантією існування нинішнього режиму, а значить російські національні інтереси, в тому вигляді, в якому їх розуміє Кремль, будуть і далі, немов ацтекський божок, вимагати нових і нових жертв на вівтар “руского міра”.

Тішу себе думкою, що західні лідери, принаймні деякі з них, уже усвідомили серйозність проблеми, з якою їм випало мати справу. Усвідомили і продовжують робити вигляд, ніби нічого не сталося. Зберігаючи спокій, зберігаючи мир. Готуючись до війни.