Часом головне закопане під тридев’ять земель. Як у президентському законопроекті «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях», №7163, прийнятому в першому читанні 6 жовтня.

Головне у ньому — введення «особливого періоду», передбаченого законом «Про оборону України» . Режим цей — для війни: війна — це завжди особливий період, хоч особливий період не завжди війна.

Як «особливий період» протягується?

Тишком-нишком, підпунктом е) підпункту 4) пункту 4 статті 11 «Прикінцеві і перехідні положення»:  у Законі України "Про військово-цивільні адміністрації"  частину 2 статті 7 замінити на:

"Цей Закон втрачає чинність у день закінчення особливого періоду, який розпочався з оголошення часткової мобілізації Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію" , затвердженим законом "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію"

Сформульовано по-єзуїтськи: «закінчення» попереду «розпочався»; «особливого періоду» після «закінчення» створюють кінцевий асоціативний ряд. Спробуй здогадайся, що йдеться про започаткування!

Читайте також: Донбаський синдром в Україні надовго?

Щоб не зачаруватись словесною еквілібристикою увесь кострубатий пасаж наведено повністю. Наскрізь пронизує ці словесні хащі логічна стежка: якщо особливий період вже розпочався, а закінчення ще попереду, то зараз він триває.

У разі прийняття цього підпункту, країна опиниться в особливому періоді. Заднім числом, від 17 березня 2014 року.

Чи був особливий період раніше?

Згідно абз. 11 ст. 1 закону «Про оборону України»: «особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;» . Аналогічне визначення і в абз. 4 ст.1 закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Як бачимо, підстав для настання особливого періоду дві: воєнний стан чи мобілізація. Воєнний стан не вводився, мобілізація ж була — кілька хвиль, остання шоста  завершилась у 2015-му.

Перша, на яку посилається законопроект, оголошена 17 березня 2014 р., тривала 45 днів і завершилась тієї ж весни. Як і той особливий період.

Читайте також: Гібридна політика: що замовчують ті, хто радіє ухваленню реінтеграційних законів

Відтак, підп. е), підп. 4), п. 4 ст. 11 з правдою не дружить: той особливий період давно скінчився. Вже й наступні хвилі мобілізації спливли.

Чи є особливий період зараз?

Згідно визначення, особливий період «охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій»

Час мобілізації вичерпався.

«Відбудовний період» як термін, законодавством не визначено, це словосполучення застосовується у звичайному розмовному значенні, а воно, як не крути, сучасним реаліям не відповідає.

Залишається «воєнний час». Згідно ст. 4 закону «Про оборону України» він настає «з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій» і «закінчується у день і час припинення стану війни».

Стану війни не оголошено. А як з «фактичним початком воєнних дій»? Термін «воєнні дії» законодавством теж не визначено, зокрема, Воєнною доктриною України. І це словосполучення застосовується у звичайному словарному значенні.

Втім, у жодному значенні, наша влада ведення воєнних дій не визнавала і не визнає. Не йдеться про них і в осоружних Мінських угодах.

Тепер пригадаймо, що воєнний час «закінчується у день і час припинення стану війни» і ніяк інакше. Якщо припустити, що особливий період діє тому що є воєнний час, то кінця цьому немає без припинення стану війни. А як припинити те, чого нема? Для початку створити! Веселенька перспектива. 

Розумію, законодавство халепне, але ж чинне! І якщо прийняти норму законопроекту, ніби в Україні триває «особливий період», то з цього випливає, що є й «воєнний час». Закінчитись який може тільки разом з війною, яку ще треба розпочати.

Стоп! А як інакше назвати те, що коїться в Донбасі? Назвали: антитерористична операція (АТО).

Яку норму пропонується змінити?

Вище розглянуто те, що хочуть вписати у ч.2 ст. 7 закону "Про військово-цивільні адміністрації", від 03.02.2015 № 141-VIII. А ось що хочуть вилучити:

«Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення, але не більше ніж на три роки з дня набрання чинності цим Законом».

Як видно, йдеться про АТО, і тільки про АТО. Дія закону завершується у лютому 2018-го, слід її продовжити. Продовжити, а не заднім числом змінити АТО на особливий період!

Що далі: продовження АТО чи щось інакше?

Назва АТО відображає реалії лише частково: дійсно, у Донбасі безчинствують терористи, але ж не тільки вони. І не стільки вони, як російські агресори, їхні шефи. Для яких назва «терористи» малувата буде.

Може має рацію Секретар РНБО О. Турчинов, пропонуючи завершити антитерористичну операцію і перейти до нового формату захисту країни.

Пошук і запровадження нових форматів замість АТО, чи поруч з ним, актуальний. Не про те мова.

А про те, що формат запропонований президентом: тишком-нишком, заднім числом замінити АТО на «особливий період» недоречний. Як такий, що несе моральні і психологічні збитки. Як такий, що містить неприйнятні ризики: правові, дипломатичні, воєнні. При підготовці законопроекту до другого читання його треба викинути.

Борис БЕСПАЛИЙ, для UAINFO