На рівень життя українських пенсіонерів прийняття пенсійної реформи особливо не вплине. Те, що уряд видав за пенсійну реформу, не є реформою, оскільки не змінюється існуюча пенсійна система. Вона була однорівневою, солідарною, ще радянською, такою вона і залишається. Змінюються просто умови виходу на пенсію, а також умови нарахування пенсій. І не більше. Це не можна назвати пенсійною реформою. Максимум – це «косметичний ремонт» пенсійної системи.

Те, що змінили умови виходу на пенсію, з 15 років мінімального пенсійного стажу пропонують відразу ж збільшити його до 25 років з січня 2018 року, а потім щороку додавати, і через 10 років термін мінімального стажу досягне 35 років. Це все пояснюється тільки однією метою – зменшити кількість пенсіонерів, які мають право на отримання пенсій та таким чином трохи зменшити дефіцит Пенсійного фонду.

Читайте також: Польський досвід реформування пенсійної системи

Однак ліквідувати дефіцит Пенсійного фонду в рамках діючої однорівневої солідарної системи не буде можливо ніколи з однієї простої причини, тому що у нас кількість пенсіонерів уже перевищує кількість легально працюючих українців, які сплачують пенсійні внески. При такому співвідношенні за однорівневої солідарної системи неможливо перемогти дефіцит Пенсійного фонду ніколи. Завдяки цьому ні через 10 років, ні через 25 років дефіцит Пенсійного фонду усунути не вдасться.

Читайте також:"Пенсійний закон" як можливість для Гроймана залишитись прем’єром до весни 2018-го року

Пенсійна реформа, необхідна Україні, – це перехід з однорівневої солідарної системи на трирівневу. Другий і третій рівні повинні бути накопичувальними, причому один з них – обов'язковий. Для цього потрібно вносити відповідні зміни до Податкового кодексу, передбачати, що частина заробітної плати повинна вноситися на обов'язковий накопичувальний рівень. Однак таких комплексних змін уряд якраз не пропонує. Влада пропонує просто зміну умов виходу на пенсію і зміну умов нарахування пенсій.