Оце тільки зараз прочитала статус Семена Слєпакова про Михайла Задорнова.
Зрозуміло, нічого нового для себе не відкрила - про мордорців все знаю давно і дуже добре, до того ж, ледь собі уявляла, хто такий той Слєпаков (теж мені, авторітет), і взагалі - якось байдуже.
Але.
От що цікаво.

Читайте також: Почему не жалко Задорнова

Крадучи та привласнюючи століттями українську історію та культуру, росіянці створили самі для себе своєрідну пастку, в якій взірцями подальшої творчості на теренах, підконтрольних "руському міру" - вже без українського культурного поля та його (завжди великого) впливу на мистецтво (в самому широкому сенсі) колишньої метрополії - є саме українські за своїм походженням еталони.
Я от про що (зі Слєпакова):
"Это же часть нашей культуры, как-никак. Не ГОГОЛЬ, конечно, но рупор эпохи".
І от тут цей туземний гуморист-витівник абсолютно правий. Єдине, що дратує - так це порівняння великого письменника з мировим ім'ям з нікому за межами "руського міру" не відомим одороблом.

Читайте також: Диалоги: Задорнов и адские страсти

"Рупором епохі", це дійсно так.
Лише в Росії.
Лише часів Пуйла.
І не більше.