Якщо вірити вітчизняним порохоботам та деяким закордонним експердам, то Саакашвілі є другорядною фігурою українського політикуму. Головний аргумент - мало збирає людей. Припустім. Чому ж тоді Порошенко, всією потугою державної машини та власного олігархічного ресурсу, намагається знищити якогось аутсайдера? Особисте? Тоді, перепрошую, Порошенко дурень і кінець його буде трагічним, тому що «особисте» в політиці - це гарантований програш.

І якщо це справді так, то радив би друзям і знайомим пошвидше покинути цей дзюравий Титанік.

Але я так, про нашого шановного Петра Олексійовича, не думаю. Тому, шануючи його розум і таланти, припускаю, що екс-президент Грузії, далеко не такий вже нікчемний конкурент нашому однотуровому щастю. Та й чутливе місце Ляшка, останнього не підводить - гавкає на бідолашного Міхо, як той старий облізлий пес, якого господар ось-ось викине з теплої буди на вулицю.

А що опозиція? Де вона? Повірила в пафосні несенітниці креативного Генпрокурора? Не вірю...

Люди стоять за гроші? Це все одно що сказати так про тих, хто пройшов Майдан 2013-2014 року. Поясню. Що тоді були, що сьогодні там є люди, яких знаю особисто. І вони там не за гроші.

Звісно, що гроші на організацію таких заходів потрібні. І не малі. А знаєте, звідкіля взялися гроші на той великий Майдан? І я не знаю. Тільки підозрюю, що походження їх таке ж саме, як і всіх олігархічних грошей…

Знаю, що не за гроші збирала людей «Свобода». 

Сьогодні чомусь політики-націоналісти мовчать. Вірять, що зовнішній ворог є страшніший внутрішнього, й не помічають, що, насправді, кремлівські ляльководи та місцеві мародери-клептократи - то дві половинки дволикого ануса?

Читайте також: Врятувати Україну від самої себе: місія ускладнюється

Я не суддя нікому. Методи чинної влади все більше нагадують феесбешні, тому не дивуюся, що принцип «розділяй та володарюй» так успішно працює на опозиційних теренах. А може вчорашні соратники Саакашвілі чекають, поки Порошенко виснажиться й наробить помилок, намагаючись знищити свого недавнього приятеля?

Даремно. Народ, який проти влади, починає гуртуватися навколо Саакашвілі - опозиційна ніша довго порожньою бути не може. І зовсім не важливо, що замало людей виходить на Майдан. Невже ви й досі не зрозуміли, що народ має оскому не на ексцентричного Міхо, а власне на «політичний Майдан», за допомогою якого нинішні «Переможці Революції Гідності» дорвалися до корита.

Віддаю належне порошенківським політтехнологам - вони чудові тактики! А щодо стратегії, то все згадую улюблений анекдот одного відомого й поважного політика у нинішньому провладному таборі. Про сову і зайчиків, яким стратег сова порадила схреститися з їжачками. Точнісінько так, як не трах*ються, перепрошую, їжачки і зайчики, так і немають політичної перспективи стратегії без ідеї.

Ідіотів, котрі вважають стратегією нинішню «євроінтеграцію» з її Святим Безвізом, уклінно прошу самовидалитися. Тим, хто вважає ідеєю «шлях в Європу», хочу сказати: цей шлях у нікуди. Це як в іншому анекдоті, коли сифілітик по частинах залишав тюремну камеру: ніс відвалився - викинув, член відпав - туди ж, на волю…

Читайте також: Два важливі уроки Революції гідності, які чинна влада так і не вивчила

Ну нікоми ми там, смертельно вражені корупцією та патерналізмом, і зомбовані полярною міфологією, не потрібні!

Вже сьогодні очевидно, що «тактичні плани» влади починають давати збої. Водночас, із нагромадженням помилок, все більшим буде тихий саботаж всередині чоколядового війська. Не вірите! То почитайте те, що я пророкував не так давно пану Садовому, в зеніті його слави. Де він нині? Отож. Так що не вірте істеричним корисним ідіотам, які волають, що в найближчій перспективі нам світить лише однотурове щастя…