У висновках Венеціанської комісії, на мою думку, передусім найважливіше те, що особлива увага приділяється саме державній мові. І це є певною відповіддю на ті дуже гострі заяви з боку Угорщини, і менш гострі з боку Румунії та Польщі.

Щодо виконання або невиконання рекомендацій комісії українською стороною - тут я думаю немає альтернатив. Україна взяла на себе зобов’язання виконати рішення, яке б воно не було, і тут питання щодо пролонгації певних моментів закону, пов’язаних з мовами національних меншин. Це треба робити. Оскільки на Закарпатті, з одного боку, йдуть звинувачення угорців у тому, що вони не володіють державною мовою в місцях компактного проживання. Але, на жаль, і наша держава протягом багатьох років не забезпечувала реальної потреби впровадження мови. Коли в початковій школі всі предмети викладаються рідною мовою – угорською, в тому числі українська мова викладається угорською - це на мій погляд неприпустимо.

Читайте також: Культурна дипломатія – критично важлива для України

Тут необхідна кропітка тривала робота із забезпечення методичних матеріалів, дійсно спрямованих на інтеграцію угорської національної меншини в українське суспільство, чого, на жаль, не робилося. Звісно це не може бути зроблено за рік-два, але має бути стратегічна лінія, яка буде послідовно виконуватися.

Венеціанська комісія надала в основному підтримку нашому закону. Я не певен, що Угорщина так само толерантно сприйме ці висновки. Вони можуть посилатися на відповідні двосторонні угоди і на те, що нові документи пов’язані зі зменшенням тих прав, які були перед прийняттям закону. Тобто тут ще існує поле для діяльності нашої дипломатії, для досягнення компромісу.

Читайте також: На чужій сцені: як українці сприяють російському агресорові

Що стосується російської мови (у комісії вважають, що закон "не надає ніяких рішень для мов, які не є офіційними мовами ЄС, зокрема для російської" - Ред.), то дійсно це рішення прийняли доволі неочікувано, з одного боку. З іншого боку, очікувано, бо в Раді Європи і зокрема у Венеціанської комісії доволі сильні проросійські позиції. Це пов’язано, скажімо, і з ідеями повернення Росії до Парламентської Асамблеї, зменшенням або навіть скасуванням санкцій. Тут, на жаль, Рада Європи відверто торгує принципами, цінностями. Це прикро.

Але я думаю, що все ж таки ці конкретні кроки, які передбачаються рішенням Венеціанської комісії щодо російської мови, треба розглянути і імплементувати таким чином, щоб це не мало загроз для подальшого впровадження державної мови. Як це зробити? Я сподіваюсь, що для цього в нас є відповідні фахівці. Головне, тут не мають страждати наші національні інтереси, пов’язані з державною мовою. Треба бути уважним і не дати обмежити державну мову.