Вже не думаю, що поїздка до Донецька стане можливою найближчим часом навіть у теорії. У це вірилося в 2014‑му, коли там ще залишалося багато знайомих, які чекали: ось-ось – і все буде як раніше. Про це мріялося навіть у 2015-му, коли лінія фронту наблизилася до мого міста майже впритул і могла хитнутися в будь-який бік, пише для "Тижня" Єлизавета Гончарова

Ще згадувалось інколи в 2016-му й уже не спадало на думку 2017-го. Навряд чи окуповані території Донбасу будуть повернуті в результаті військової операції Збройних сил України. Хоча зрозуміло, що наша армія зараз найпотужніша за всю історію незалежності країни, а особливо коли ще й отримає від американців довгоочікувані високоточні засоби оборони. Тому в захисті впевнена. Але найімовірніше події відбуватимуться інакше, й наступний рік може стати вирішальним у визначенні світової стратегії щодо агресії Росії, зокрема й із застосуванням міжнародних місій.

В ідеалі російські війська виставлять "за поребрик", тоді наша держава почне чухати потилицю й думати, що з тим тепер робити. У не­ідеальних варіаціях на цю тему чухання буде ще інтенсивнішим. І закони про реінтеграцію, про які зараз сперечається країна, до цього не матимуть жодного стосунку: за традицією декларативність написаного переможе практичність та актуальність.

Читайте також: Ласкаво просимо? Коли Донбас повернеться додому

Суспільству доведеться вирішувати гострі питання статусу людей, які в різний спосіб підтримували окупантів, врегульовували різні економічні відносини, заново налагоджували політичні зв’язки.

Але скажу парадоксальну річ: що далі одна від одної в різних сферах опиняться окуповані та вільні території, то простіше й успішніше колись відбудеться процес справжньої реінтеграції Донбасу. Однак ідеться не про чергові блокади чи посилення контролю за кількістю цукру або чаю, який перевозять пенсіонери через блокпости. Це про реальне, а не вигадане пропагандистами життя людей: там і тут. І про напрямок руху.

Наприклад, вільна частина Донбасу зараз переживає справжній бум, хотілося б сказати, відновлення чи будівництва, але поки що виходить фінансових вливань. Гроші від європейських, американських і навіть японських урядових чи неурядових фондів та різноманітні субвенції рікою ллються в усі сфери життєдіяльності. Наприклад, Кабмін розподілив 17 млн грн субвенції з держбюджету місцевим бюджетам 2018 року на здійснення заходів підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту. Гроші виділено Маріуполеві, Покровську, Дружківці й Сіверськодонецьку.

Читайте також: Криза як шанс: що робити з Донбасом по звільненню

Але вже зараз, враховуючи фінансування попередніх років, тисячі переселенців мали б отримати житло, сотні постраждалих – відремонтовані будівлі, у прифронтових містах повинна була розгортатися масштабна розбудова інфраструктури, яку можна порівняти з часами індустріалізації. Це добре, бо дуже контрастує із ситуацією, що склалася на окупованих територіях, де заводи й шахти вирізають на метал, "віджимають" житло, займаються відвертим мародерством та грабуванням. Одначе, на жаль, картину суттєво псує процес освоювання грошей, який супроводжується постійними корупційними скандалами, порушеннями термінів і технологій, відверто кримінальними схемами, коли фірми-одноденки, які начебто перемогли в системі ProZorro, зникають, прихопивши гроші за роботу, яку не виконали.

Через наявність потужних фінансових потоків Донбас зараз є справжньою Меккою для різних шахраїв, які видають себе за професіоналів, генерують десятки фірм-прокладок, фактично наймаючи місцевих безхатьків за копійки. Тому одне з начебто опосередкованих, але важливих завдань – побороти цю ситуацію задля досягнення позитивних змін, що наочно демонструватимуть напрям розвитку українського Донбасу.

А щодо політичних реваншів, про які зазвичай кажуть у контексті повернення окупованих територій, то, на жаль, вони актуальні й сьогодні. Ті, хто мав стосунок до розпалювання війни, спокійно ведуть свою діяльність не тільки на вільному Донбасі, а й по всій країні. Якщо не робити чітких кроків для зміцнення україноорієнтованих і демократичних позицій, віддаляючись безповоротно від проросійської спільноти, то вже буде не дуже важливо, більше чи менше на якогось захарченка в нашій політиці...