У Києві я опинився несподівано. Зазвичай люди заздалегідь готуються до переїзду, а мені потрібно було вирішувати терміново. І я ризикнув передислокуватися. Про це в блозі «НВ» пише Павло Козлов.

Донедавна  був упевнений, що мене з Одеси ніщо не витягне. Я ж такий одесит, яких мало (принаймні мені так здається). Не розумів, як можна жити в місті без моря. І кожного разу, коли колеги по радіо їхали (спочатку, ще в 90-тих, багато хто виїхав до Москви, потім — до Києва), я залишався в Одесі.

Але, мабуть, настав мій час.

Я приїхав до Києва займатися розвитком радіо (тут буде наша друга студія, перша — в Одесі) і просуванням корпоративного радіо.

Після місяця життя в Києві Одеса здається дуже маленькою і неквапливою. Хоча ще недавно я не міг уявити, що життя може бути ще динамічнішим.

У Києві багато чого інакше. Думаю, комусь мої замітки точно допоможуть підготуватися до переїзду в столицю.

Сім головних нюансів:

1. Одесит у Києві

Мені здавалося, що де б у світі не опинився одесит, його зобов'язані зустрічати із найширшими обіймами. Але, виявляється, сам собою факт, що ти з Одеси, не викликає очікуваного захоплення: «То ти одесит?! Нічого собі! Круто!» Це в Одесі я одесит, а тут — понаїхали. (Клянуся, за весь час мене ніхто так не назвав, але це стає зрозумілим без слів).

2. Що є поїсти?

У Києві є де поїсти. Але зовнішній вигляд закладів не завжди відповідає змісту. У майже непримітних місцях буває дуже смачно (можливо, просто пощастило, звісно). А в кількох справді дорогих ресторанах здалося, що за всі гроші світу мені подають відверту нісенітницю. І в цих місцях багато людей, які їдять, посміхаються і платять.

Читайте також: Як Україні стати туристично привабливою країною

Опишу одну смішну ситуацію: спеціально для наших друзів я привіз до Києва справжню бринзу з Привозу. Не буду її описувати, просто скажу, що це найкраща бринза у світі. З друзями ми зустрілися у відомому італійському ресторані, бринзу віддали нарізати. Я не повірив своїм очам, коли її принесли: вони буквально познущалися над їжею. Ну хто ж ріже бринзу на слайсері? Причому настільки тонко, що в ній не залишилося соку. І кинули купою на тарілку. А з бринзою ж потрібно ніжно: на чорний хлібець, і зверху — помідорчик. Ось тоді це бринза.

Будемо відвертими: у Києві таку бринзу не купиш. Та й ринків «як в Одесі» у Києві немає. Але багато продуктових ярмарків і бабусь із домашнім біля станцій метро. Бабусі всі з просунутим маркетингом: якщо гарбуз, то без шкірки й насіння, нарізаний шматочками і в пакетик складений. Якщо яблука, то викладені апетитно у плетений кошик.

3. Здайте точки

В Одесі я знав, що iPhone можна сміливо купувати у Льоші на Радіоринку, камбалу — у Саші на Привозі, а на мосту перед Impact Hub не можна паркуватися, тому що машину евакуюють. Все-таки опановує людина з роками мистецтво жити у своєму місті.

У Києві у нас поки такого немає. Якщо не брати до уваги маленьку хінкальну, де першого разу я замовив три хінкалі, а вдруге — десять, і все одно було мало. З усіх інших питань ще потрібно обжитися. Тому, народ, здайте точки.

4. Рух

Заторам у Києві можна ставити пам'ятник, такий само нерухомий, як вони самі. Але вони є у будь-якому місті. Вчишся заново вибудовувати маршрути — не в сенсі «наліво-направо», а прораховувати, на чому дістатися буде швидше. Найчастіше швидше пішки. Ніколи раніше так багато не ходив, як у Києві, а зараз проходжу в середньому 10-15 км на день. Коли шукав житло, пройшов за день 42 км! І це круто.

Читайте також: В одній із найвідоміших фортець Закарпаття почнуться реставраційні роботи

Таксі мало не в два рази дорожче. За інерцією користуюся зручною одеською службою, яка працює в Києві. Дуже важливо жити в центрі свого щоденного маршруту, інакше легко можна по дві години на день витрачати на дорогу. Плануйте більше часу на «дістатися до зустрічі». Замість одеських 15 хвилин «беріть» годину (іноді вистачає).

Ще помітив, що в Києві люди рідко переходять на червоний, ось прямо стоять і чекають на світлофорі.

А ще чудово, що з Києва є прямі рейси куди завгодно. І тепер не потрібно вставати о 4 ранку, щоб встигнути на стикувальний.

5. Багато всього

В рази більше цікавого. Кожного дня. Дуже різні події. Наприклад, кіно в кінотеатрах будь-яке, а не ті три фільми на тиждень, які збирають касу. А люди, що ведуть світський спосіб життя, з середи до неділі роблять болісний вибір — куди піти? Незрозуміло, коли працювати, якщо все відвідувати.

6. Можливості

Очевидно, їх у Києві набагато більше. Почув на свою адресу фразу «Павло, Ви затрималися в Одесі» і, здається, це правда. Тут є що робити, тут можна займатися своєю справою, але з більшим ККД. Щоравда, не варто чекати, що одного факту переїзду досить, щоб досягти успіху — я ніколи не був таким активним, як зараз.

Господар квартири здивувався, коли я сказав, що телевізор мені не потрібен. Хлопці, вимикайте телевізор, ідіть спілкуйтеся. Це шлях до успіху.

7. Інше

В Одесі вихід за межі квартири — ціла справа (надягаємо все найкраще й одразу). У Києві не переймаються і одягаються простіше. Я, скажімо, бачив хлопця-качка в театрі у майці. В грудні. В театрі. У майці!

Торгуйтеся. Тут майже ніхто цього не вміє.

Нікого особливо не цікавить, що у тебе було там і як це роблять там, в Одесі.

Читайте також: Унікальні села України, які варто обов’язково відвідати. ФОТО

Ніде бігати, якщо не живеш біля парку. Такі райони є. Хоча парків у Києві багато. Біжиш просто вулицею.

Мало міських божевільних. Хоча я знаю, що ви можете заперечити і скажете про 450 осіб в одній відомій київській будівлі.

Поставтеся до переїзду як до прикольної пригоди. Тоді буде легше. І нехай поруч буде той, хто підтримає. Це дуже важливо.

І, нарешті, найголовніше — в Одесу тепер стало ще приємніше приїжджати. Навіть, здається, став любити її більше.