Коли ми некритично запозичуємо західну термінологію, нам не вистачає клепки врахувати можливі негативні конотації, які викликає той чи інший термін у свідомості мешканців нашої пострадянської країни.
Читаємо Вікіпедію:
«Аге́нт - представник, довірена особа, що діє за дорученням когось, служить чиїмсь інтересам.
Агент (торгівля) — оптовик, який репрезентує покупців чи продавців на довготривалій основі.
Агент (розвідка) — секретний, як правило некадровий, співробітник органів розвідки або служби безпеки якої-небудь держави, організації.
Див. також: Сексот. :)
Агент (гірнича справа) - дійсна причина, що викликає ті чи інші явища (в природі, організмі тощо)».

Читайте також: Липовые доктора наук: токсичная кормушка по производству диссертаций

А якщо серйозно, мені не подобається ні термін "агенти змін", ні термін "активісти".
Наші «агенти змін» ну такі агенти! Іноді просто руки чешуться організувати для багатьох з них елементарний лікнеп, адже вони, як кажуть, не мають навіть «зеленого» уявлення про те, як впроваджувати інновації в консервативному середовищі.
Єдиний симпатичний, але вигаданий агент MI-6, якого всі знають, це Джеймс Бонд, «агент 007» — головний персонаж романів британського письменника Яна Флемінга. Усі інші "агенти" є вкрай непривабливими персонами… Щойно Служба безпеки України викрила ще одного агента Кремля прямо під носом у прем'єр-міністра України. :(
Типаж "активіст" ще в роки мого піонерського минулого теж був не дуже привабливою персоною зі схильністю до дуполизання та некритичного сприйняття догм. Тоді бути "активістом" означало опуститись на самісіньке дно у неформальному шкільному табелі про ранги. Навіть «ботани» могли бути «нормальними пацанами», а "активісти" точно – ні.
Вчора запитав у мої ФБ друзів: які типажі у нас зараз переважають: псевдоагенти змін чи агенти псевдозмін?
Відповідають: псевдоагенти псевдозмін!

Читайте також: Магия терминов: доктора наук на страже государственной границы

А ще пишуть про те, що в Україні є багато "агентів змін", які все життя "працювали під прикриттям"(мовчки робили свою справу, розбудовуючи нову освіту України). От я перші п'ять років свого директорування не те, що не міг кататись по світу чи бути гіперактивним у ЗМІ та соціальних мережах, а "вгору глянути" чи, вибачте, іноді в туалет сходити, часу не було... Ну дуже енерговитратна справа робота директора школи, якщо по-справжньому працювати, а не безкінечно піаритись в якості міфічного "агента змін".
Тож, хай у нас краще будуть не помітні, але реальні "носії змін" та справжні "лідери змін", яких ми розпізнаємо лише на віддалі часу.
Бо як найкраще реагувати на псевдоагентів псевдозмін в освіті?
Ніяк, треба самому ставати носієм справжніх змін.
Не якісь там «агенти», а кожен з нас є носієм змін!
Зміни трапляються, тож робімо зміни, насолоджуймось змінами, досліджуймо зміни!
Тоді у нас буде країна, яка змінюється на краще.