Читаю переможні реляції численних вітчизняних лідерів думок про те, як зникають гроші з російських фондів, та як дорого РФ обходиться агресія проти України.

Висновок із цих публікацій робиться один. Перемога - вже близько. Скоро санкції "додушать Мордор". А наша стратегія "чекати, поки пропливе труп ворога" - спрацює.

Теоретично з подібною думкою можна було б погодитися.

Читайте також: Європа й російська агресія: політичних заяв і санкцій уже недостатньо

Правда, у всіх цих міркуваннях є кілька логічних нестиковок.

По-перше, задача санкцій проти Росії (принаймні, офіційна) - не економічне ослаблення Росії, а зміна її політики по відношенню до України. Ця задача реалізована? Жодним чином. Тому говорити про "успіх" або "неуспіх" санкцій поки що зарано.

По-друге, не зовсім зрозуміло, які цілі та задачі у цій ситуації самої України.

Офіційно декларується, що ми чекаємо "розпаду Росії" внаслідок дії санкцій. Тому ми погодилися на "Мінські домовленості", адже виконувати їх все одно не треба, адже "Росія розпадеться раніше". Відповідно, ми відновимо суверенітет "без боїв", а якось воно все зробиться "саме по собі".

Ці тези я не буду обговорювати. Візьмемо їх за основу як аксіому. Припустимо, що цей план - реалістичний та геніальний, і скоро він стане дійсністю.

Які наслідки це матиме для України?

Якщо подивитися на офіційну статистику, то Міністерство економічного розвитку декларує за 2017 рік зростання експорту до Росії на 394 млн. дол. у порівнянні з 2016 роком. Таким чином, на Росію припадає 9,5% вітчизняного експорту, а сам "Мордор" займає 3-тє місце в переліку країн, до яких експорт з України зростає.

Що з цього слідує? Ми сильніше прив'язуємось до "Мордору". Значить, зростає ймовірність, що руйнівна хвиля від падіння "вогняного ока" з Кремля, накриє і нас.

Загалом, це якась шизофренія. Радіємо економічному занепаду Росії, та так само радіємо посиленню економічних контактів з цією ж Росією.

Варіантів відповіді на питання про природу таких суперечностей може бути лише декілька.

1. У нас просто немає жодної адекватної стратегії, ми "пливемо за течією", а історії про "розпад Росії" - це казочки для народу, а самі представники влади у це не вірять.

2. Стратегія є, але вона передбачає не скорочення контактів з Росією, а навпаки - посилення. Отже, у цій стратегії закладено скасування санкцій та реалізацію "Мінських домовленостей".

Читайте також: Протистояння в нових умовах: як Заходові давати раду російській агресії

3. Українська влада реалізує "стратегію камікадзе". Саке вже випите. І ми кружляємо над "авіаносцем Мордор".

У будь-якому випадку, нагадаю усім, що гривня, яка стояла як незламний боєць весь "Майдан", найбільше "завалилася" після падіння російського рубля. Очевидно, що гіпотетиичний "розпад Росії" без обриву економічних зв'язків з нею буде означати ще більшу і сильнішу кризу в Україні.

Із цього я роблю висновок, що НІХТО в Україні у владних кабінетах не вірить у цей розпад.