Закон про боротьбу з фейками – це добре. Ми перші почали активно боротися. Є що узаконити. Плюс інші активно почали боротися. Тому все буде, таки би мовити, у світовому тренді.

Є лише одна проблема: успішна боротьба з фейками не має прямого зв'язку зі зміною людських переконань. А фейки – це ж не млини пана Дон Кіхота. Немає практичного сенсу боротися з ними заради боротьби. Протидіяти треба заради зміни фейкових переконань.

Є такий класичний термін – упередженість підтвердження. На цьому явищі значною мірою ґрунтується російська пропаганда – формуєш фейкове упередження, а потім людина сама починає бачити скрізь підтвердження того, що фейк – це правда.

Читайте також: Адміністрація президента: Заява Порошенка в ФСБ – фейк

Ти їй правду, а вона їй не заходить. Так влаштований мозок. Є дослідження, що доводять – людина отримує задоволення, коли отримує інформацію, що підтверджує її переконання. У мозку відбувається вприскування дофаміну, й людині стає добре.

Тобто той пересічний виборець, який уже повірив у розписку, яку Порошенко начебто дав ФСБ, то навіть якщо навести 100500 аргументів, що це фейк, пересічний виборець-вірянин віритиме, що ці аргументи – це і є фейк, а розписка – свята правда.

А популярний блогер ще й напише: влада бреше, розписка – це не фейк, а аргументи влади – фейк. А в спільності у ФБ все це обговорять і переконаються, що блогер таки маэ рацію. І цього буде досить, щоб убити усі раціональні аргументи. Бо окремі люди можуть бути раціональними, а маси, особливо електоральні, – ні.

Зручно думати, що у ФБ "срачі" відбуваються через злих проплачених коментаторів. Насправді вони мають місце, тому що людям подобається несамовито захищати свої переконання. А коментатори – це просто іскри, що розпалюють дрова.

Читайте також: Життя догори дриґом: фейкові новини нового покоління

Інтернет дає стільки інформації, що захистити можна будь що. ФБ дає стільки можливостей висловитися, що Хрестові походи здадуться мізерними відступами від соціальної гармонії порівняно зі щоденними голіварами в соцмережах.

А голівари розхитують емоційно та вганяють у депресняк. "Все пропало" й утома від начебто безрезультатного вихору боротьби стають нормою. І тут приходить ворог і каже: "Добрый вечер, я вам тут немного стабильности принес".

Тому закон – це добре. Але цього мало. Неможливо захистити свій наратив і свою реальність без тихої та дієвої національної інформаційної політики, спрямованої на керування людськими переконаннями. Як це ефективно робити в рамках закону і європейських цінностей, поки нікому не зрозуміло. Але хто шукає, той знайде.