Зазвичай основні аргументи супротивників приватизації однотипні:

1) Все дістанеться олігархам.
2) Все продадуть за безцінь. 
3) Приватизовані підприємства триматимуть високі ціни.
4) Все зруйнують і побудують торгові центри.
5) Державна власність краща за приватну, ось подивіться на СРСР.

Розберемо ці аргументи детально.

Читайте також: Приватизація держмайна: основні позиції нового закону

1) Серед 3500 українських державних підприємств залишилося порівняно небагато великих, що мають стратегічне значення. Провал приватизації в минулі роки був пов'язаний із тим, що якраз із них і починали, – а навколо кожного з таких підприємств є великі інтереси й конфлікти. Цього разу вчинили правильно: почали з 900 нестратегічних. Вони продаватимуться на відкритих онлайнових аукціонах ProZorro. Продажі, які себе вже зарекомендували під час розпродажу активів ліквідованих банків тощо.

2) Відкриті онлайнові аукціони зазвичай чітко відображають наявність привабливих активів. Якщо підприємство щось має цікаве, то можна сміливо ставити стартову ціну 1 гривня – конкуренти за право придбати актив швидко підвищать її до реальної і навіть вище. Якщо було б інакше, аукціони не стали б інструментом продажу унікальних речей по всьому світові.

3) Ціни на продукцію підприємства – це питання не форми власності, а монополізму. Якщо підприємство є монополістом, а антимонопольний комітет (а також регулятор, якщо він є на відповідному ринку) не приділяють йому увагу, то ціни будуть завищені й у державного, й у приватного підприємства. Різниці тут немає.

Читайте також: Пекар: Приватизація – одна з найголовніших антикорупційних реформ

4) Якщо підприємство здатне випускати щось потрібне споживачам – просто зараз чи після модернізації – то жоден інвестор не знехтує такою можливістю. Якщо ж підприємство давно є порожньою оболонкою, що має єдиний привабливий актив – землю під зруйнованими цехами, які давно нічого не виробляють, – то не треба дивуватися, що інвестор купує таке підприємство заради землі. І побудує там щось таке, на що, як він гадає, є попит, – але то вже його ризик.

5) У світі немає позитивних прикладів успішної економіки, в якій державна власність переважала би приватну. Підприємства державної власності в СРСР були здатні виробити танки й ракети, але не були здатні нагодувати й одягти людей. Єдина справжня перевага СРСР в очах його прихильників полягає в тому, що в ті часи вони були молодими. Але державна власність не має до того жодного стосунку.