Відкладений катарсис.

Знаєте, що таке "порхоботство"? Я не про найманих "праціників клавіатури", які, зрештою, є у всіх більш-менш потужних політичних сил, і які, загалом, відтворюють не дуже розумні месседжі, написані технологами.

Ні, я про "ідейних". Тобто, людей, які свідомо приділяють боротьбі зі "зрадою" значну частину власного життя.

Треба віддати належне політтехнологам Банкової - вони досить талановиті люди. І відчули та змогли реалізувати досить змістовний технологічний прийом - апеляцію до цінностей.

Людину інтелігентну можна "схопити" лише апелючи до цінностей, які стають значимою частиною життя саме для носія певного культурного багажа.

І саме таких людей вганяють у рамки дихотомії "зрада - перемога", та примушують схвалювати будь-які дії влади. Адже це для них стає ціннісним вибором, у якому є два полюси: "батьківщина та загарбники", "порядок та хаос", "позитив та розвиток проти негативу та руйнування".

Читайте також: В суспільстві панує апатія і летаргічний сон. Скільки це буде тривати? – науковець

Приблизно так само працює секта, де спершу ти зустрічаєшся з успіхненими, добрими та позитивними людьми, переконуєшся у "щирості" Гуру, а потім не помічаєш, як опиняєшся на вулиці, просячи милостиню на потреби "громади".

Об'єктивно, я розумію ідейних "порохоботів". Я розумію їх бажання наповнити життя ціннісним змістом та боротися за над-ідею.

Але я вважаю, що це не той шлях, який потрібен Україні.

Україна уже п'ятий рік перебуває у стані незавершеного катарсису. Тобто, очищення через біль та страждання.

З чого почався "Майдан"? З розуміння того, що держава йде не туди і не так, як має йти. Звісно, тут не треба було бути великим генієм, аби помітити повільну, але незворотню деградацію та розпад суспільства.

Протест проти цього і породив ті настрої, які мотивували учасників "Майдану". Ну а світлий міф про "Європу", якої ніколи не існувало, лише послугував матеріальним втіленням цих уявлень.

Україна має пережити та завершити катарсис. Відкинути те, що і так мертве. Не хапатися за те, що себе віджило.

"Порохоботське самозаспокоєння" та небажання помічати все довкола, лише відтягує катарсис. І робить його більш болючим.

Давайте визнаємо.

Ми живемо в країні, де жоден соціальний інститут нормально не працює, і не запрацює без заміни іншими.

Наша політична еліта - це зграя випадкових людей, що опинилися біля корита, тримаються за нього, але функцій "еліти" (тобто проводу нації) виконувати не можуть.

Всі спроби "частково реформувати" щось та "еволюційно розвиватися" провалені людьми, які навчилися саботувати реформи ще за часів Кучми.

Читайте також:  Україна на краю корупційної прірви

Наше суспільство соціально-закрите, кастове, просякнуте феодальним менталітетом. Останній заміняє і закон, і право.

Визнаючи це - ми наближаємо завершення катарсису. А, отже, і надію на вихід із цього стану.

І я прекрасно розумію, що релігійна віра в "Анаконду", "Вітрину", екстатичний культ "Петра Великого" та міфологія перемог приємніші за вкрай болючий катарсис.

Але і від очищення ми не підемо нікуди. Ми і так дуже довго відтягували зіткнення з реальністю, що, зрештою, і породило всі наші жертви.