Пивоварний завод Михайла Ріхерта. Унікальна пам’ятка промислової архітектури Києва - колишній Пивоварний завод Михайла Ріхерта вже більше десяти років гине на очах. 

Місцевість на Кирилівській вулиці є найдавнішою промисловою зоною Києва, яка до останнього часу нею залишалася.

Нині вулиця частково деіндустріалізується.

У 17-18 століття це було передмістя Києво-Подолу - Плоська слобода або Плоське, а вулиця мала відповідну назву - Плоська. Тут, під горою Юрковицею, на початку 17 століття землі належали Кирилівському монастирю, який заклав тут цегельню та винокурню. У 1670-их рр. новий власник - полковник П. Гудима налагодив кахляне виробництво, яке продовжив інший представник київського патріціату - міщанин Гудим-Левкович. Це підприємство проіснувало 104 роки.

Добування глини змінила топографію місцевості - частину Юрковиці було зрито. Заснування пивоварного виробництва у 1860 році пов’язане з діяльність штабс-капітана у відставці Степана Псьол. Завод успадкувала його небога - Олександра - українська поетеса, сестрою якої - Глафіра була знайома з Тарасом Шевченком. З тих часів лишалася споруда старої броварні Псьол, що знаходиться у глибині подвір’я, зведена у 1860 році та перебудована у 1882 році за проектом архітектора А.Геккера. Також зберігся побудований одночасно двоповерховий житловий будинок у північній частині садиби. 

Читайте також: Трудно поверить, что такое варварство возможно в самом сердце столицы. ФОТО

У 1889 році обидві садиби з підприємствами спільною площею 6 га придбав купець першоі гільдії Михайло Ріхерт - син німецького колоніста з Волині Вільгельма Ріхерта - власника пивоварного заводу на Куренівці. Того ж року новий власник замовив архітектору Володимиру Ніколаєву проект реконструкції броварні. Рік початку будівництва - 1892 - вважається роков заснування Пивоварного Заводу Ріхерта на Подолі.

У цей час до старої броварні впритул прибудовано одноповерхову льодовою, а згодом - нову триповерхову броварню за «новітньою американською системою». Архітектор В. Ніколаєв також виконав проект цегельного заводу, що також належав М. Ріхерту. До нашого часу від цегельні 19 століття залишився елегантний димар, на якому вимуровано дату - 1895 рік. 

Наступну реконструкцію з прибудовою нових об’ємів солодовні і шестиповерхової сушильної башти у стилі модерн, які остаточно сформували фасад головного корпусу з боку вул. Кирилівськоі, здійснено за проектом архітектора М. Казанського. 

Продукція пивоварного заводу Михайла Ріхерта була широко відомою, експонувалася на виставках, отримуючи нагороди.

Спочатку виробництво було ручним, а з 1895 року запроваджено новітні технологічні досягнення. Завод був основним рекламодавцем пивної продукції Києва на Всеросійській сільськогосподарській виставці 1897 року, де відзначено малою срібною медаллю. Виготовлялося пиво трьох сортів: баварське, мюнхенське і чеське.

У 1914 році на заводі працювало 100 робітників, які щорічно виготовляли 300 тис. відер пива. Виробництво було обладнано паровим котлом та п’ятьма електродвигунами загальною потужністю 150 кінських сил. 

У зв’язку із «сухим законом» підчас Першої Світової війни, завод М. Ріхерта занепав і його майно було продано з торгів. Після націоналізації підприємства у 1920-их тут розмістився солодовий завод Харчотресту, перепрофільований на патоковий у 1935 році. З 1961 і до закриття - Київський експериментальний завод солодових екстрактів. 

Декілька років тому завод купив міліонер, колекціонер те шанувальник мистецтва Ігор Воронов, який планував відкрити тут центр сучасного мистецтва. Навіть було опубліковано проект.

Планувалося залишити тільки об’єми початку 20 століття у стилі модерн, усе інше, у тому числі найстаріші споруди, мали стати облицювальним матеріалом - циклопічноі нової будівлі у формі зиккурата.

Читайте также: Современный Киев – это город недостроев и заброшенных заводов

Але, цей амбітний проект виявився дуже витратним для мецената і тому на фасаді вже пару років висить оголошення про продаж.

Вид з вулиці Кирилівської

Основний фасад з вулиці Кирилівської формують побудовані у 1908-09 роках об'єми солодовні та сушильної вежі.

Фасад солодовні, прибудованої у 1908-09

Східний фасад головного корпусу із прибудованими солодовнею та сушильною вежею.

Сушильна вежа, прибудована у 1908-09 роках за проектом архітектора М. Казанського

Сушильна вежа та фрагмент житлового будинку

Житловий будинок. 1860. Вікна оздоблені необароковими фігурними лиштвами. У 1961 році облицьований керамічною плиткою.

Стара броварня родини Псьол 1860 року. Найстаріша будівля комплексу. Перед нею одноповерхова льодовня прибудована архітектрои В. Ніколаєвим у 1890-их

Вид на тильний фасад старої броварні Псьол 1860 року та димар з території колишнього цегельного заводу

Вид з території знесеного цегельного заводу від якого лишився корпус, що виходить на Кирилівську та радянський димар (праворуч). Елегантний старий димар цегельні М. Ріхерта 1895 року ввійшов до складу пивоварного заводу зліва.

Стара броварня родини Псьол 1860 року була неодноразово перебудована. Праворуч - димар цегельні 1895 року

Димар цегельні Михайла Ріхерта. 1895 рік. Арх. В. Ніколаєв

Дата - "1895" на димарі цегельні

Димар збудовано за проектом архітектора В. Ніколаєва для нової печі гофманського типу для випалювання цегли. У 1935 році підключений до новоспорудженої котельні патоковго заводу

Первісна висота димаря - бл. 50 м., зараз - 40 м

Електропідстанція. 1935 р.

Зал броварні

Коридори під броварнею до льодовні

Сходи сушильної вежі

Провалений дах над частиною броварні. Видно західний глухий фасад сушильної вежі

Через шибки (деякі розбиті) вікна сушильної вежі 1908-09 з чавунною первісною рамою видно фасад житлового будинку 1860

П'ятий та шостий яруси сушильної вежі 1908-09 рр.

Вид на гору Юрковицю (Хоревиця, Лиса Гора) з сушильної вежі. Під горою колишній кар'єр з штучним озером цегельного заводу. На початку 20 століття гора починалася одразу за заводом. Видобуток глини змінив топографію місцевості.

Вид з сушильної вежі на гору Щекавицю та територію колишнього цегельного заводу.

Котельня. Добудова - 1935 рік

Усередині котельної, добудованої у 1935 році. Аркатурний фриз з круглими вікнами з фасаду початку 20

Задній двір заводу