Польський закон про "бандеризм" – це вияв тих настроїв, які ми спостерігаємо протягом останніх трьох-чотирьох років, пише у своєму блозі на "Новому часі" політик Богдан Яременко. Вони пов’язані з ідеологією частини правлячої партії "ПіС" і частково "Кукізу". Це шовіністичні сили, що намагаються використовувати націоналістичну фразеологію для консолідації свого електорату. І це створює Польщі проблеми у відносинах не лише з Україною, а й передовсім із Брюсселем, тобто ЄС. А також окремо з Німеччиною та Литвою.

І це не є несподіванкою. У рамках світогляду правлячої партії відбувається перегляд державної політики та зовнішньополітичних підходів. Польща втрачає інтерес до активної підтримки України й до ролі нашого адвоката, яку вона виконувала у Європейському союзі понад 20 років. Більше того, Польща настільки стрімко псує свої міжнародні відносини, що їй уже самій потрібен адвокат.

Польща рухається в напрямку авторитаризму. Ні, вона не прагне вийти з ЄС, але деякі дії польського уряду щодо утисків свободи слова та зміни судової системи призвели до того, що в ЄС розпочали процедуру накладення санкцій. Країну можуть позбавити права голосу.

Читайте також: Клімкін: Польський закон про заборону “бандерівської ідеології” веде в нікуди

Сьогодні Польща ніяк не може вийти з ЄС, і це розуміють навіть ті, що критикують їхні відносини. Зрештою, протягом двох десятиліть Польща отримує від ЄС значно більше, ніж дає. Це одне з основних джерел розвитку польської економіки. Втім, не єдине: поляки правильно вибудували економічну та фінансову модель, здійснили правильні економічні трансформації. Але  інфраструктура та великі проекти в основному розвиваються за європейські кошти. Тож найближчим часом ми не почуємо про можливий вихід Польщі з ЄС. Це було б убивчо для поляків.

Що ж до нової політики Польщі щодо Голокосту, то занепокоєння Ізраїлю рано чи пізно дійде до Конгресу й Дональда Трампа. Проте поляки вибудували достатньо прагматичні та добрі відносини з Адміністрацією президента, в центрі яких лежить питання безпеки. Тому враховуючи те, що зараз відносини Польщі зі США значно кращі, ніж із ЄС, публічних ексцесів ми не побачимо. Якщо хтось із американців і намагатиметься втручатись у ситуацію, то вони робитимуть це дуже дипломатично.

Очевидно, що українцям неприємне таке ставлення поляків. Але Польща значно складніша, ніж їхні окремо взяті націоналістичні сили. Ми дуже зацікавлені у розвитку відносин із Польщею. І якщо раніше Польща терпіла українські проблеми: нездатність влади прийняти чітке рішення щодо європейської інтеграції, корумпованість, – то тепер пройшов наш час виявляти терпіння.

Читайте також: Насправді нема ніякого польсько-українського конфлікту

Нам не можна дати втягнути себе в конфронтацію з Польщею. Ми від цього нічого не виграємо. І навіть розуміючи, що в питаннях історичної пам’яті, зневажливого ставлення до нашого етнічного компоненту й історії поляки помиляються, – це не привід для розриву з Польщею. Окрім присутніх там ворожих елементів, ми маємо багато друзів і партнерів серед поляків. Польща – це фактично друга домівка для сотень тисяч українців. Вони там вчаться, працюють, заробляють. Вони розвивають польську економіку, але разом із тим підтримують і українську. Для нас Польща – це ворота в західний гуманітарний, а часто й економічний світ.

Тож навіть якщо польська еліта перегляне своє небажання бути нашим адвокатом, ситуація не зміниться: Польща і надалі залишатиметься для нас воротами в ЄС.

Як би там не було, в нас спільна позиція щодо стратегічного розуміння російської загрози. Тут ми не обов’язково будемо користуватись однаковими інструментами – можливо, поляки бачать інші способи. Та вони звертають увагу на Росію. І це важливо не тільки в таких ініціативах, як створення спільних бригад тощо, а й із позиції підтримки України в НАТО. Там поляки поводяться послідовно та прагматично.

В українсько-польських відносинах, за винятком питань історичної пам’яті, значно більше позитиву, ніж негативу. На цьому і слід зосередитись. Й аби не втратити майбутнього через національну пиху, ми не повинні робити того, до чого нас підштовхують поляки, або ж росіяни польськими руками.