На вихідних з'явилася новина, що чудово відобразила баланс "зради" та "перемоги" в сучасній Україні, пише у своєму блозі на "Новому часі" заступник керівника Стратегічної групи радників із підтримки реформ Павло Кухта.

1. Країна піднялася на 16 позицій в авторитетному світовому Індексі економічної свободи Heritage Foundation. Якщо цьогорічна динаміка продовжиться й наступного року, зможемо зрости ще на 20-25 місць.

2. Водночас Україна посіла останнє (44) місце в Європі та 150 місце у світі (зі 180 країн), потрапивши до групи "здебільшого невільних" країн. Серед європейських країн, окрім нас, такий низький рівень економічної свободи мають лише Білорусь, Росія та Молдова.

Таким чином, маємо гарну динаміку економічної свободи на тлі її жахливого поточного стану, власне, як і в багатьох інших сферах суспільного життя в Україні.

На жаль, розповсюджені серед українців уявлення про економіку часто-густо сформовані радянським досвідом тотальної несвободи. Причому це стосується не тільки пересічних громадян, але й старих еліт, що 25 років керували країною.

Радянська економічна модель – поєднання насильницької індустріалізації з повним придушенням приватної ініціативи – гниє на очах уже двох поколінь українців, починаючи ще з часів "застою" і продовжуючи 25 роками недореформування цієї моделі в часи незалежності. Проте повну провальність економіки, побудованої на примусі й обмеженнях, усе ще не до кінця визнає багато хто в Україні.

Читайте також: Спростування основних аргументів супротивників приватизації

Натомість регулярно продовжуються намагання використати її методи – запровадити неефективні протекціоністські заходи, дати державні ресурси олігархам, обмежити громадян у можливості вільно інвестувати свої кошти тощо.

Вердикт Heritage Foundation – що українська економіка є здебільшого невільною – цілком логічний у подібній ситуації. Водночас Індекс економічної свободи є комплексним показником, який поєднує та вимірює різні аспекти цього явища. Зокрема, різні компоненти Індексу показують, у яких сферах зосереджені проблеми й обмеження економічної свободи – й, відповідно, за рахунок яких реформ ці проблеми можна подолати.

Найбільш проблемним для України компонентом Індексу є верховенство право – захист прав власності, якість судочинства та рівень корупції в державних структурах. За всіма цими показниками Україна потрапляє до групи "невільних" країн. На жаль, цілком очікувано, оскільки права власності в Україні захищені вкрай слабко, суди є однією з найслабших інституцій із дуже низьким рівнем довіри, а корупцію громадяни вважають більшою проблемою для держави, ніж війну.

Водночас рецепти подолання цих проблем відомі й увже запроваджуються в Україні, хоч і з різним рівнем успішності. Це й низка урядових ініціатив щодо захисту бізнесу від зазіхань силових структур (ймовірно, найбільших порушників прав власності в країні), й запущена влітку 2016-го масштабна судова реформа, й антикорупційна реформа, в рамках якої прямо зараз вирішується питання створення антикорупційного суду.

Цей напрям реформ є складним і стикається з шаленим опором. Проте, як показує нам той-таки Індекс економічної свободи, встановлення верховенства права та подолання корупції дозволять зняти в Україні найбільшу перепону на шляху до економічного розвитку та зростання.

Із позицій частки держави в економіці, ще одного компонента індексу, – маємо змішану картину. З одного боку, рівень оподаткування бізнесу в Україні є цілком конкурентоспроможним (на рівні "вільних" країн), також відносно невисоким, у порівнянні з іншими державами, є дефіцит бюджету. Однак розмір державних видатків є дуже високим (на рівні "невільних") країн, експерти Heritage Foundation вважають його вагомим фактором економічної несвободи. Відповідно, зниження частки державних видатків в економіці – важливий елемент реформування країни.

Читайте також: Неможливо жити по-європейськи, а працювати по-радянськи

Із позицій ефективності державного регулювання Україна має здебільшого середні показники. Які, втім, легко може покращити, оскільки великий вплив на цей компонент Індексу економічної свободи має рейтинг Doing Business. У Верховній Раді вже зареєстрований законопроект (наразі під номером 6540), який здатен підняти Україну в рейтингу Doing Business на 30-40 місць, забезпечивши таким чином значне зростання й за Індексом економічної свободи.

Окремою проблемою у сфері ефективності регулювання є свобода трудових відносин – за цим показником країна належить до "здебільшого невільних" країн. Україна одночасно живе за застарілим радянським Трудовим кодексом (із його обмеженнями й неадекватним регулюванням) і має шалений рівень тіньової занятості й тіньових заробітних плат.

Така тінізація показує, що високий рівень зарегульованості ринку праці та високі податки на заробітну платню не відповідають ситуації в економіці й лише женуть найманих працівників у тінь. Реформи, які здатні вирішити цю проблему, – лібералізація трудового законодавства та продовження зниження податків на заробітну плату.

Нарешті за показником відкритості ринків позиція України є дуже нерівною. З одного боку, країна є цілком відкритою для міжнародної торгівлі, на рівні "вільних" економік. З іншого – показники інвестиційної та фінансової свободи перебувають на рівні "невільних" країн. Що й зрозуміло, враховуючи, що ми все ще живемо за системою валютного регулювання й обмежень на рух капіталу, запровадженими на початку 1990-х років.

Якнайшвидша реформа валютного регулювання та зняття обмежень на вільне пересування грошей для українців принципово важливі для побудови в країні вільної економіки. На щастя, Національний банк вже розробляє відповідні законодавчі та регуляторні зміни, і є надія на їхнє швидке прийняття й імплементацію.

Як видно з написаного, реформи, які провадяться в Україні і яких Україна конче потребує, стосуються саме ліквідації економічних обмежень і заборон (що часто тягнуться ще з радянських часів) та побудови дійсно вільної економіки. Ставка в цій грі є дуже високою – зарегульована й неправова напіврадянська економіка, що існує в Україні зараз, є нежиттєздатною та не має жодних перспектив. А без конкурентоздатної динамічної економіки, на жаль, не має перспектив й країна як така.