На жаль, протягом останніх двох років існує суттєве погіршення польсько-українських відносин, зазначає у своєму блозі на "Новому часі" голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович. Це проявляється як у вуличних випадках різної ксенофобії проти українців, так і у випадках руйнування пам’ятників. Навіть тих, що були на могилах у Польщі. Відсутність реакції влади Польщі – ще один показник погіршення відносин. Очевидно, останні ініціативи польської влади щодо криміналізації відповідальності за заперечення так званих злочинів українських націоналістів – це подальше поглиблення непорозумінь між Україною й Польщею.

Переконаний, цей закон дуже нашкодить обом країнам. Особливо тоді, коли польсько-українські відносини ще потребують відвертого діалогу про важкі сторінки нашого минулого. Він тільки почався в рамках польсько-українського Форуму істориків, а після ухвалення закону можливість продовження цього діалогу фактично зводиться до нуля.

Читайте також: Насправді нема ніякого польсько-українського конфлікту

Більше того, цей закон завдасть серйозної шкоди українцям, які зараз живуть на території Польщі. Це може заохотити продовження різного роду випадків ксенофобії, які після ухвалення закону вищий політичний клас Польщі певною мірою легалізує.

І хоча раніше польський президент Анджей Дуда казав, що звернеться до Конституційного трибуналу, щоб отримати тлумачення окремих положень цього закону, він усе ж підписав документ.

Який вихід? Його насамперед повинні шукати польські громадяни, що мають зрозуміти всю небезпеку запровадження цензури й обмеження свободи слова для своєї країни. Адже ця ситуація дає привід говорити про згортання демократичних свобод у Польщі. Досить жорстка реакція України, Ізраїлю, США та Канади – це, очевидно, лише початок процесу, який може закінчитись для Польщі міжнародною ізоляцією.

Читайте також: Польський джин із пляшки. Що робити Україні

Я вважаю, що ті заяви, які вчора, 6 лютого, у відповідь ухвалила Верховна Рада, були слушними та витриманими. Достатньо жорсткими, але й раціональними – із бажанням зберегти приязні відносини з Польщею. Та, на жаль, це жодним чином не подіяло.

Більше того, слід відзначити той прикрий момент, що під час свого майже 25-хвилинного виступу на захист цього закону,  Дуда жодним словом не згадав про Україну, українців та наші застереження.

На мою думку, це досить тривожний сигнал: чи справді для польських колег важливе стратегічне партнерство з Україною?