Неймовірний запал від запуску ракети Ілона Маска нагадує мені, що вже виросли цілі покоління, які не знали романтики часу освоєння космосу. А я закінчення цієї епохи ще пам’ятаю – як і листівки із портретами космонавтів у радянських кіосках. Тому намагаюся дивитися на речі тверезо.

Запуск Маска – це навіть не технологічний прорив, тому що в ньому використані відомі сучасній науці досягнення. Це – закономірність капіталізму, у якому держава рано чи пізно поступається монополією на послуги приватній ініціативі. Із цієї позиції космічну програму Маска можна порівняти із запуском "Нової пошти" в Україні – просто у кожної держави свої масштаби відмови від монополії.

Читайте також: Запуском надважкої ракети Маска почалася нова ера космічних технологій

Космічну еру давно закінчено – скільки б іще ракет Маск не запустив. Можна навіть долетіти до Марса, але на історії людства це істотно не позначиться. Орбітальна станція поруч із Марсом чи навіть на самому Марсі зіграє в нашій історії роль, яку можна порівняти із дослідницькими станціями в Антарктиді. Люди не живуть в Антарктиді, й на Марсі чи Венері також не житимуть. Але це не означає, що розселення людей на інших планетах не є можливим.

Просто людство обмежене у своїх дослідженнях сучасними науковими досягеннями. На заваді – звичайна швидкість. Ми не можемо перемогти час. Але ми його обов’язково переможемо – тоді, коли наші часи в уяві нащадків будуть такими, якими в нашій уяві є часи неандертальців. Втім, можливо, тоді наука врешті підійде до розуміння головної таємниці буття – таємниці життя і смерті, що девальвує цінність космічних польотів як таких. 

Читайте також: Каденюк був уособленням наших мрій і фантазій – журналіст

Й останнє – те, що стосується реакції саме української, а в ній відчувається жаль щодо втрати нами статусу "космічної держави". Але Україна й не була насправді космічною – як не була ядерною. Україна була колонією космічної і ядерної імперії і брала участь у її намаганнях довести першість у космосі, що вже тоді було ідіотизмом із позиції реальних економічних можливостей СРСР.  Космос – коштовна річ, і його ціна з розвитком технологій тільки збільшуватиметься. Ми зможемо стати "космічною державою" у двох випадках – якщо станемо частиною великого європейського організму або якщо будемо окуповані Росією. У будь-якому іншому випадку ми приречені залишатися свідками намагань інших. 

Людині дуже важливо дивитися на зірки. Але в тому зародковому стані, в якому перебуває сьогодні наука, є набагато важливішим дивитися в себе і навкруги. Наш час у Галактиці прийде через десятки тисячоріч.