Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 13 лютого

Прощання з Міфом: фільм про Василя Сліпака

Фільм, що його зняли Леонід Кантер та Іван Ясній, – це чотири локації: затишний богемний Париж, консерваторсько-академічний Львів, комікс про Джельсоміно (автор – Юрій Журавель) і власне – фронт, Світлодарська дуга, літо 2016-го. Це ніби чотири реальності, які не перетинаються аж до моменту похорону Василя. У фільмі очікувано говорять про унікальний голос Василя, який прославив його й Україну на престижних сценах. І тільки один із бійців наприкінці фільму говорить, що пам’ятатиме Міфа як воїна. Мені подумалось про інше: Василь вочевидь мав ще й неабиякий слух і чув він передовсім власну совість, яка вважається голосом Бога в людині.

Прем'єр-міністр Польщі порівняв Богдана Хмельницького з Гітлером

Таку заяву польський політик зробив в Хелмі під час виступу, присвяченого польсько-єврейським відносинам. "Один із тамтешніх рабинів представив свій погляд на історію. Він говорив про трьох злочинців на "х" – Гітлер, Гіммлер і Хмельницький. Це – герой для наших сусідів, а для нас той, хто фактично привів до першого занепаду Речі Посполитої", – заявив Матеуш Моравєцький, процитувавши рабина, з яким спілкувався в Торуні. За словами польського прем'єр-міністра, повстання гетьмана Богдана Хмельницького в історії євреїв сприймається так само, як і Голокост, влаштований Гітлером.

В одній зі столичних шкіл уроки української мови проводять російською – віце-прем'єрка

В одній із центральних київських українських шкіл одна зі вчительок проводить уроки української мови російською. Батьки звертали на це увагу, однак, змін не домоглися. Про це повідомила віце-прем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе на власній сторінці у Facebоok. "Перебуваю в шоці від того, що розповіла мені подружка моєї доні. В одній із центральних київських українських шкіл одна з нових/молодих учительок української мови веде уроки цієї мови....російською(!)" – розповідає високопосадовиця.

Наша війна: лінія фронту – всередині кожного з нас

Мир на зовнішньому фронті тут і тепер означає капітуляцію на внутрішньому з усіма можливими наслідками. А це втрата права бути собою, втрата вже згаданого шансу змінюватися й модернізуватися, втрата зовнішнього впливу (хай часом некомфортного), який змушує до реформ. Війна на Сході – це лише частина війни між минулим і майбутнім, яка точиться в цілому суспільстві на всьому терені України. Лінія фронту проходить усередині мало не кожного з нас, і саме цю лінію боронить людина з автоматом. Оголити її означає загинути як країні, як проекту, як спільноті. Як нам.

Колодій – Ма́сниця, але не "Масляна" – такого свята в українців не було

Українське свято Колодія має суто національний зміст і в нього дуже мало спільного з московинською Масляною, якої в козацькій Україні не було, позаяк її занесено з Московії. Там Масляна має зовсім инший характер, ігрища, пісні, звичаї і навіть страви. З танцями і співами, з гулянням, із частуванням сонячними стравами, з жартами й гарними думками – саме так святкували Колодія (Мáсницю) на українських землях ще з доби матріархату, коли вшановували Велику Богиню Матір (Макошу). Чоловіки впродовж усього Бабського тижня ставали підкаблучниками, проте не переставали бути гордими воями-косаками.

Як скандальний польський закон суперечить історії

Василь – член ОУН, до Другої світової в‘язень польського концтабору "Береза Картузька"; в роки війни – в‘язень німецького концтабору Авшвіц, куди потрапив за антинацистську діяльність ОУН. Замордований в таборі поляками, помічниками нацистів, Станіславом Подкульським та Юзефом Кралем. Через кілька днів у тому ж таборі польські колаборанти вбили його брата – Олексу. Війну пережив тільки третій брат, якого нацисти утримували в іншому концтаборі. Згідно з новим польським законом, нічого цього не могло бути – тому що українські націоналісти були нацистським колаборантами, причетними до їхніх злочинів, польських концтаборів ніколи не існувало, а поляки не співпрацювали з нацистами.

Лицарі Духу: відходять найкращі, наймудріші, найлюдяніші

Відходять найкращі. Наймудріші. Найлюдяніші. Сумна вервечка продовжується: Євген Сверстюк, Богдан Гаврилишин, Любомир Гузар, Євген Грицяк, а ось тепер і Мирослав Попович. Їх називають совістю нації. І це правда. Їх називають ядром нації. І це теж правда. Але вони ще й Лицарі Духу Нації. Згадаймо оте вибухово Франкове: "Дух, що тіло рве до бою...". Це ж про них... Духовність була їхньою найвищою цінністю. Уявляю, з якою гидливістю вони спостерігали за мишачою вовтузнею нашої "еліти", бо ж головним джерелом її натхнення є чергові мільйони. Як це насправді примітивно і банально! Тому вони й бачили далеко – аж за горизонт, і не помилялися в прогнозах.