Ситуація з Угорщиною, яка у війні проти статті 7 закону України "Про освіту" не гребує прямим перекручуванням фактів і заблокувала комісію Україна-НАТО, дає два корисних уроки.

Урок перший: кожна держава має право на питання, де вона не бачить простору для компромісу, бо це питання її навіть не національної безпеки, а основи існування.

Читайте також: Керовані меншини – небезпечне знаряддя геополітичної гри

Уся ця історія з угорськими меншинами в різних країнах – це просто майстер-клас на тему "Межа компромісу в дипломатії". Суть майстер-класу в тому, що є випадки, коли межі немає. Тому що немає простору для компромісу. Від слова "взагалі". Угорці вибрали для себе тему захисту угорців, які не живуть в Угорщині, й лупають цю скелю до нестями з усіма сусідами.

Урок другий: не потрібно боятися здаватися неввічливим й неконструктивним, якщо йдеться про захист центрального питання першого уроку.

Читайте також: Єврокомісія подала на Угорщину в суд через закон про освіту

Дипломатія побудована на компромісах. Від цього буває багато добра у вигляді вирішених проблем в інтересах усіх сторін і так само багато "розводняків" у вигляді проблем одних країн, вирішених за рахунок інших країн. Наша дипломатія болісно вчиться переходити із другої групи до першої. У другій ми часто опинялися саме через хибне вірування, що ввічливих і конструктивних точно не кинуть. Життя потроху навчило, що їх кидають першими. Але ввічливо і конструктивно.

Увага, запитання: щодо якого питання української зовнішньої політики ви б застосували ці правила?