Стара історія, яка вже стала легендарною, і, можливо, навіть десь банальною на Заході, тим не менше не втратила свого сенсу в Україні сьогодні.

Коли свого часу Вінстон Черчилль формував бюджет Великої Британії під час Другої світової війни, військові генерали пропонували урізати бюджет на культуру, на освіту, а замість того витратити гроші на автомати, танки. На що Черчилль тоді сказав: "А за що ж ми тоді воюємо?".

Читайте також: Газова криза – як енергетична зброя Кремля. Історія ходить по колу.

Таке ж питання постає сьогодні. В конфлікті між Україною і Росією за газ за стокгольмським арбітражем ми вибрали найгірший варіант. Замість того, щоб урізати апетити олігархів, замість того, щоб почати економити, замість того, щоб почати вкладати в енергоефективність, ми почали закривати школи.

Тобто, замість того, щоб отримати розумне майбутнє покоління, ми взяли найгіршу альтернативу – ще більш багатих олігархів, ще більш багатих чиновників, ще більш багатих ділків, які заробляють на цих газових аферах, але не майбутнє покоління.

Проблема насправді в тому, що керівники "Нафтогазу", які вели суд у Стокгольмі, не прорахували одну дуже важливу річ – реакцію "Газпрому".

Зрозуміло, що за два тижні до виборів Росія не буде зливати себе перед Україною і пропускати гол у свої ворота: платити нашій державі по програним боргам.

Очевидно, що буде ігнор, що вони не будуть поставляти газ Україні. І це необхідно було прорахувати, а не надіятись на порядність Росії.

Це було, як мінімум, недосвідчено і не правильно, і дуже обмежено так думати. Коболєв гарний менеджер, хороший інвест-банкір. Але він дуже і дуже недосвідчений політик.

Він не зміг прорахувати банальні кроки "Газпрому". Це багато в чому обмежить його політичну кар’єру, дасть гарні шанси в інвестиційнійному банкінгу. Але сто відсотків обмежить його політичну діяльність.

Наразі перед Україною два виклики, дуже важливі.

Перший, не злити рішення стокгольмського суду і дотиснути "Газпром" через тактичні рішення. І найголовніше зараз – протриматись і змусити їх виконувати взяті на себе зобов’язання і контракти, і рішення суду.

Читайте також: Газпром объявил о расторжении всех контрактов с Украиной

Другий, знайти стратегічне рішення, що нам робити з українською ГТС, і вирішити це питання на майбутнє. Тому що будівництво "Північного потоку" зменшує багато в чому в ціні нашу газотранспортну систему, можливо навіть призводить її до помноження на нуль.

Тому сьогодні варто шукати стратегічних рішень, що робити з ГТС, залучати іноземних інвесторів, тому що поодинці Україні надзвичайно важко тримати оборону проти Росії. Тим більше, що з країною, з якою ми воюємо, надто важко буде шукати спільну мову. Газові війни, газові конфлікти нас будуть супроводжувати постійно. Тому потрібно залучити третю сторону, яка буде ідеальним медіатором, а Україна змогла б отримати додаткові надходження до бюджету.