Відомий український гуморист та телеведучий Сергій Притула разом зі своєю сім'єю потрапив у цікаву дорожню пригоду в США, якою поділився на своїй сторінці у Фейсбук.

З Лего-ленду поблизу Орландо усі повертаються з подарунками і хорошими враженнями. І тільки наша сім’я – з пробитим колесом. Де я знайшов того цвяха на виїзді з хорошої дороги на ще кращу, то Бог його знає. Але трабл відбувся. В Україні легше порахувати області, де я не пробивав колеса і де не лежав під своїм «Ведмедиком». Іноді примудрявся лишити 2 колеса на ділянці у 40 км. І не було біди, бо вдома все простіше.

А от пробите колесо у арендованій тачці на трасі в штаті Флорида – це ще той челендж. Особливо в неділю). 
І от стою я з пробитим колесом під якимось трейлер-парком, в салоні одна дитина тішиться, друга плаче, дружина перебирає папери, які нам видали в кар-рентал, шукаючи там відповідь на одвічне «і шо його тепер робить?». Фантазія малює картину, як ми вночі стукаємось в двері тих трейлерів в пошуках їжі, а навколо нас бігають койоти і лязькають зубами…

І тут Бог послав мексиканця! Ріно виявився добрим і спритним дядьком. Спочатку він зганяв додому за компресором. Потім довго намагався накачати шину. Потім плюнув, підняв машину домкратом, зняв колесо, поставив запаску. Після чого сказав, що точка, де можна поміняти гуму на цілу «осьо осьдечки коло Волмарта». Грошей не взяв, бо всі люди брати і мають допомагати один одному. От як він, мексиканець, мені з України. Я заховав гроші, 100500 разів сказав «сеньк'ю енд Гад блес ю, Ріно!» і погнав у Волмарт. Шин у тому «таєр-центрі» було, як людей зранку перед секонд-хендом в день нового завозу товару. Я, окрилений, вискакую, кажу: «мужики-американці, ходіть-но сюди, подивіться, яку маю біду»!

Читайте також: Як правильно реагувати, коли поряд плаче жінка – поради від Сергія Притули

Вони підійшли, кажуть: «та нема біди, гарна жінка, красива»! Я кажу: «та на колесо ж гляньте»! Вони такі: «Аааааааа… ну тут да, канєшно, шіт хепнс. Але ми ніц не зробимо, бо апарату для фіксінгу нема, а шини в тебе непрості, треба спешл ордер енд спешл делівері. Соррі. Вертайся пару миль назад, там є здоровенний центр Гуд’єр, може там є. Але… поспіши, бо вже далеко за третю дня, а сьогодні неділя і в таку пору карети перетворюються в гарбузи, а роботящі мекси в королів сієсти».

Мчимо назад на докатці, очі вирячив по правому борту, шукаєм Гуд’єр. Але замість нього помічаємо невеличку точку з назвою «Таєрс плюс». Залітаєм туди. Чорні хлопці пораються коло машин.

- Хлопці! Гляньте до колеса!
- Ого, та тут дзюра!
- ото ж бо й воно. Залатаєте?
- можемо. Тільки треба, щоб Террі дав добро. Шукайте в офісі.

Забігаю в офіс.
- Панове, хто з вас Террі?

Жіночка на рецепції:

- Я Террі! Шо сі стало?
- (Хммм… подавив здивування, що Террі – це жінка) Я з України. Це дуже далеко. В мене в машині двоє малих дітей і дірка в колесі. Памагітє!!!
- Йдем подивимось, малий!

Читайте також: Притула: Українців в Канаді люблять та поважають

Ну а далі типу історія з хеппі ендом. Родину спровадив до найближчого кафе, сам з Террі сів розрулювати сітюєйшн. На кар ренталі ми проплатили якусь страшну суму на випадок ексідентів. Кажу жіночці, зиркніть, може мені страховка щось покриє. Та набирає кол-центр і ми вічність слухаємо неприємну мелодію на гучномовцеві. Я потім так обережно:

- Чуєш, а якщо без іншуранса, то скільки то всьо буде коштувати?
- Тааааак, заклеїти дзюруууууу… ну ти ж певно ще хочеш, щоб ми тобі запаску зняли, а те на місце поставили?
- Нуууууу… логічно, ніби, що так.
- Оооооокееееееей… ну, світ харт, то буде…ееееее… 32 долари!
- Ги… поклади слухавку.

25 хв очікування, колесо заклеєне, закріплене, запаска з причандалями захована, тиск підкачаний. 32 долари в офіс, 10 баксів чайових чорненькому хлопчику за старанність. Поїхали. Попередньо отримавши пораду від Террі не ляпнути на кар-ренталі, що шина клеєна .

Так, нехай дорога, яка мала зайняти 4 години в результаті зайняла 6,5, але! По-перше, «це ж пригода» (с) Панчучок! По-друге, маю тепер експіріенс і можу консультувати у випадку подібних трафунків. В разі чого – звертайтесь.

Скоро буду вдома. Як і обіцяв, привезу весну!