Паризьке метро – це коли весь світ в одному вагоні. Це неймовірно красиво – всі народи, звичаї, одяг і жести, й усе це одночасно й разом.

Читайте також: Паризька барикада України: аби наш голос лунав і надалі

Стильна кореянка з чорним довгим прямим волоссям у сексі-босоніжках із двох оксамитових чорних смужок на шпильці поряд із комфортно вбраною європейкою в осінніх мисливських чоботях. Об‘єднані кольори Африки. Два пірати з Південної Америки, в хороших шкіряних, але бувалих черевиках, хустках на шиї, розмахуючи руками на піввагона, оповідають, як пили текілу. Темношкірі заклопотані жіночки з роботи. Перший флірт між круглощоким карооким симпатягою і дівою у шкірянці на прозорий топ, що вигнулася півмісяцем, напівпритулившись до місць у вагоні, де в Києві зазвичай написано не притулятися. Красиві чоловіки в костюмах із профілем таким, що можна вже не йти до Лувру й не дивитися на те мистецтво. До захвату милі негренята. Скандинавська чи нідерландська родина зі трьома білявими дітьми й жінкою в сукні, що нагадує радянські ситцеві халати, й косою, яка натякає, що вона точно не парижанка – з ювелірно тонким носом і синіми очиськами.

Читайте також: Строкатий Ньюкасл-апон-Тайн: як ведеться англійському містові та його мешканцям

Це метро, в якому не нудно їхати, бо можна просто дивитися на всіх цих людей, як на кіно. І так непомітно, через станції "Крим" і "Сталінград", дістаєшся своєї перемоги, станції "8 травня 1945 року".