У мене була проста відповідь на те, чому Радянський Союз мав померти. Через рядок із пісні Цоя "коробка от спичек пуста, но на кухне синим цветком горит газ".

Читайте також: "Були часи – й ціни знижували", або Кривавий 1962-й

У 1986 році я кілька місяців прожив у Керчі в гуртожитку для молодих спеціалістів. Від мого попереднього житла в казармі (екіпажі) це відрізнялося головним чином тим, що тут на кожному поверсі кімнат на сто була одна на всіх спільна кухня. І газ на ній не вимикався, горів денно й нощно, бо сірники коштували аж одну копійку, і навіть якщо залишав їх біля плити, їх хтось тут же крав, а газ був спільний, тобто безкоштовний. А під кінець совка були ще й перебої із сірниками в магазинах.

Пісня Цоя натякає на те, що відбувалося це не тільки в гуртожику Керчрибпрому, а на більшості кухонь переможного соціалізму. Суспільства з таким ставленням до ресурсів не повинні жити.

Читайте також: Не стати "пижиковою шапкою": коли байдужість – не на часі

Хай там як, що би ви про Україну не казали, а цей спогад спровокував допис Завена Баблояна, який знайшов у мами в комірчині двохсотватні лампочки й дивувався, як це ми взагалі колись такими освітлювали приміщення, зараз уже ніхто так неекономно кіловати не тринькає, хіба у прожекторах на аеродромах. Тобто висновки ми зробили.