За офіційними даними, станом на минулий рік в Україні 100 тисяч дітей виховуються в інтернатах, і тільки 8% із них – сироти. Безсумнівно, кожна дитина має право на повноцінну сім’ю, ласку та турботу. Саме це є запорукою розвитку соціально-справедливого суспільства.

Переважна ж більшість дітей в інтернатних закладах мають не лише родичів, але й одного чи навіть двох батьків.

Чому так стається, що цих дітей відокремлюють від сім’ї?

Наявність у країні системи інтернатів створює для багатьох родин, що опинилися у складних життєвих обставинах, спокусу позбутися «проблем із дитиною», віддавши її на виховання в державний заклад. Діюча система негативно впливає на сім'ю, яка є основою здорового суспільства.

Як юрист, можу сказати, що причини, чому діти потрапляють до таких закладів, різні. Зокрема, значна частина сімей з дітьми залишаються за межею бідності, що є однією з основних причин розміщення дитини в інтернатних закладах. Також буває, що у батьків немає можливості для інклюзивної освіти (наприклад, для дітей з особливими потребами). Часто від дітей відмовляються ще у пологових будинках, таким хибним чином остерігаючись осуду суспільства за, можливо, аморальний спосіб життя. Є випадки, коли дітей просто необхідно відділити від батьків задля збереження їхнього життя та здоров’я.

Проте вихід є! За умови, коли в інтересах дитини вона має бути відокремлена від своїх батьків, існують набагато кращі альтернативи, які поліпшують становище дітей, – прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, влаштування під опіку тощо.

До речі, у більшості країн світу за останні 20 років спостерігається тенденція щодо відмови від великих дитячих установ і підтримки дітей в їхньому природному (сімейному) середовищі проживання. Тому розвиваються альтернативні форми сімейного виховання дітей. Це усиновлення, опіка та ін.

Читайте також: Чому виховання дітей – це як гра в керлінг

З 1854 по 1929 рік бездомних американських дітей (особливо католиків і євреїв) саджали в поїзд і возили по країні, пропонуючи людям на станціях у сільській місцевості всиновлювати їх. На кожній зупинці діти виходили з поїзда і чекали своєї черги. З тих пір в ужиток американців увійшла фраза «зупинка для усиновлення». Існування «Сирітського поїзда» багатьма критикувалося і призвело до виникнення низки юридичних новел, таких як Закон про усиновлення штату Міннесота 1917 року, в якому ця процедура досить строго регламентувалася.

Мабуть, не кожен готовий до такого відповідального кроку – прийняти до родини дитину, яка з чужої має стати рідною дочкою чи сином. Тому держава всіляко сприяє тим людям, котрі вирішили стати для дітей, позбавлених батьківського піклування, справжньою сім’єю.

Відповідно до статті 207 Сімейного кодексу України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення провадиться у найвищих інтересах дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Хочу зауважити, що згідно з чинним законодавством України усиновленою може бути особа до 18 років. Однак, як виняток, суд може постановити рішення про усиновлення повнолітніх, які не мають матері, батька або були позбавлені їхнього піклування.

Читайте також: 21 березня у Києві пройде унікальний сеанс звукотерапії для дітей з аутизмом. Участь безкоштовна​​​​​​​

Хто може усиновити дитину в Україні?

Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа, не молодша 21 року, за винятком, коли це родич дитини. Усиновлювачем також може бути особа, старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш ніж на 15 років.

Проте існують і обмеження…

Усиновити дитину не вдасться обмеженим у дієздатності або визнаним недієздатними; тим, хто позбавлений батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; хто уже був усиновлювачем (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасоване або визнане недійсним із їхньої вини; тим, хто перебуває на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; хто зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами; тим, хто не має постійного місця проживання та постійного заробітку тощо.

З метою врегулювання міжнародних усиновлень багато країн підписали Конвенцію про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення (Гаазька Конвенція з усиновлення), яка покликана припиняти торгівлю дітьми і полегшити їм отримання громадянства в їхніх нових країнах. У Конвенції також говориться, що дітям спочатку потрібно дати можливість бути усиновленими у своїй країні, а вже потім розглядати переїзд за кордон.

Які документи потрібні, щоб розпочати процедуру усиновлення?

Громадяни України, які бажають усиновити дитину, можуть звернутися з письмовою заявою до служби у справах дітей за місцем проживання про взяття їх на облік кандидатів в усиновлювачі.

Заява може бути написана в присутності працівника служби у справах дітей та засвідчена ним. У разі коли один із подружжя не може особисто з’явитись до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, засвідчену нотаріально, може подати дружина (чоловік).

До заяви додаються такі документи:

1) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

2) довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами ДФС. У разі коли усиновлювачами є сімейна пара, таку довідку або копію декларації може подавати один із подружжя, який має постійний дохід;

3) копія свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі;

4) висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком 3 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей (бланк видає працівник служби);

5) засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним із подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;

6) довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана територіальним центром із надання сервісних послуг МВС;

7) копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

Протягом 10 робочих днів після отримання заяви про ваше бажання усиновити дитину (з повним комплектом документів) Служба у справах дітей перевіряє документи на відповідність вимогам законодавства, проводить бесіду з заявниками, складає Акт обстеження житлово-побутових умов, розглядає питання про можливість усиновлення дитини і готує відповідний висновок. Якщо цей висновок позитивний, заявникам присвоюється звання кандидатів в усиновлювачі, і дані про них заносяться до спеціальної книги обліку та Єдиного банку даних.

Термін дії документів із усиновлення – один рік із дня їх видачі.

Кандидати в усиновлювачі, які за результатами ознайомлення з інформацією про дітей, що перебувають на регіональному обліку, не виявили бажання отримати направлення для знайомства з дитиною, можуть звернутися до Мінсоцполітики для ознайомлення з інформацією про дітей, які перебувають на централізованому обліку. За бажанням їм також може бути призначена дата наступного ознайомлення з інформацією про дітей, які перебувають на регіональному обліку.

Після ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, кандидатам в усиновлювачі, які виявили намір особисто познайомитися з дитиною, видається направлення до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини для організації знайомства з нею. Строк дії направлення становить 10 робочих днів від дати видачі. У разі потреби строк може бути продовжений органом, який його видав, але не більше 10 робочих днів. Направлення видається особисто кандидатам в усиновлювачі під розписку.

Знайомство з дитиною відбувається у присутності працівників закладу та служби у справах дітей за місцем проживання дитини, про що складається акт.

Після встановлення контакту з дитиною вам варто звернутися до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини з заявою про бажання її усиновити.

Служба у справах дітей за місцем проживання дитини протягом 10 робочих днів від дня надходження заяви кандидатів в усиновлювачі готує висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. Усиновлення дітей проводиться на підставі рішення суду. Для прийняття рішення про усиновлення кандидати в усиновлювачі звертаються з заявою про всиновлення до суду за місцем проживання (перебування) дитини.

А тим, хто хоче всиновити в США здорових дітей громадян Штатів, доводиться чекати близько 5 років. Якщо справа стосується афроамериканських хлопчиків, термін очікування скорочується до місяців або навіть декількох тижнів.

Щодо процедури всиновлення в Україні, вона не є складною, тому кожен, хто має тепло у серці для повноцінного виховання нащадків, може стати гарним батьком чи матір’ю для дитини. Залишається лише один найважливіший крок – виявити відповідне бажання.