Сегодня, 21 марта, – Всемирный день поэзии.

Поэт – всегда пророк. К рифмоплетам и графоманам это не относится. но где грань, за которой начинается поэзия?

Читайте также: Вірші єднають українців. Націю створює не борщ, а поети

Эту грань можно только чувствовать. Поэзия раскрывает глубины, открывает высоты и разверзает бездны – и ты обретаешь в ней незыблемую опору.

Если этого нет, то это – не поэзия, но пустая игра слов.

Читайте также: Чому сьогодні у Словенії не працюють навіть супермаркети і що відчинено натомість

Ти – мій останній, пізнаний до краю,
нещадний біль, – мене ти владно стис;
Як в духові палав я – так палаю
тепер в тобі. Протививсь довго хмиз
вогню, яким палахкотиш поривно,
та ось в тобі й з тобою я горю.
На муки пекла обернув ти гнівно
оцю сумирну схованку мою.
Я, майбуття позбавлений і чистий,
на вогнище страшних страждань зійшов.
Нічого ні придбати, ні посісти
в своєму серці сили не знайшов.
Хіба це я, хто тут ось догоряє?
Вже спогадів не збуджує чуття.
Життя, життя: по той бік всебуття.
Я в полум'ї. Ніхто мене не знає.
Це – зречення. Це не таке, як хворість
дитячих літ. Відстрочка. Привід стати
ще більшим. Все шепоче й зве кудись.
Не встрянь же в те, чим тішився колись.

(Райнер Мария Рильке, последнее стихотворение, перевод Николая Бажана).

Райнер Мария Рильке (1875 – 1926)

Николай Бажан (1904 – 1983)