Угорці вже давно стають на заваді співробітництву України, зокрема, з НАТО. І чергова заява міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійятро з вимогою внести зміни до українського закону про освіту та відкласти його реалізацію до 2023 року, а також з обіцянкою блокувати європейські та євроатлантичні прагнення України, є звичайним шантажем.

Угорська сторона вдається до такого шантажу, аби досягнути власної мети стосовно України, яка насправді не пов’язана з тим, що відбувається в Україні. Тобто "мовна стаття" закону про освіту – це лише привід для того, щоб реалізовувати власні інтереси угорців на нашій території.

Читайте також:  Угорщина висунула Україні черговий ультиматум через закон про освіту

Ще більш нахабними були вимоги угорців до України не розташовувати українську військову частину у місті, де компактно проживають угорці. Угорці говорять так, наче це місто — територія Угорщини, окупована Україною, наче існують якісь легітимні підстави для того, щоб Будапешт вимагав від України відмовитися від цих своїх планів.

Можна було б зрозуміти, якби Україна говорила щось подібне Москві з приводу Криму чи Донбасу, які окуповані Росією. А у випадку Угорщини — це просто нахабне втручання в наші внутрішні справи.

За великим рахунком, Угорщина є найбільш неадекватним нашим сусідом, з точки зору того, що вона вимагає. На території України проживають й інші етнічні меншини, але ми не чули жодних претензій такого штибу від поляків чи румунів, чи греків, чи взагалі будь-яких країн, етнічні меншини яких проживають на території України. Це свідчить про те, що проблема з Угорщиною не в "мовній статті" закону, не в ставленні української влади до регіонів та етнічних меншин, а в інтересах Угорщини, які суперечать українським інтересам.

Якщо порівняти Угорщину і Польщу, то для польської еліти, навіть попри те, що вона протягом останнього часу є доволі агресивною у питаннях історичної пам’яті, цілісна Україна є важливою, вона є вигідною для поляків. Поляки розуміють, що Україна відділяє Польщу від набагато більшого ворога. Вони розуміють: краще, щоб Україна була разом із ними. І в перспективі, якщо ми отримаємо членство в ЄС і НАТО, наші інтереси більше співпадають з інтересами Польщі та Старої Європи, і у нас більше підстав співпрацювати, ніж ворогувати.

Для угорців усе дещо інакше. Вони заспокоєні своїм оточенням і мають можливість пестувати свої ідеї про повернення своїх колишніх територій, і для них цілісна Україна не є пріоритетом. У підсумку таке нерозуміння сучасного світу і відчуття себе в безпеці, плюс підтримка крайніми "правими" і крайніми "лівими" в Європі, в тому числі й в Угорщині, де суттєвий російський вплив (грошей, пропаганди тощо), дій Путіна, тобто такий "заміс" бажання отримати електоральні зиски та історичних марень про повернення якихось територій, і впливає на поведінку офіційної влади Угорщини.

Отже, Україна вже не просто втратила підтримку Угорщини – ми ще й отримали шантаж. Угорці справді блокують прагнення України до ЄС і НАТО, й тепер пообіцяли не підтримати зустрічі міністрів оборони ЄС і України та саміту "Україна – НАТО", а для нас такі зустрічі мають сенс і значення.

Враховуючи це, не думаю, що Україні потрібно відмовитися від внутрішніх рішень, які були прийняті, в тому числі й від статті про мову в законі про освіту. Це буде неправильно, тому що тоді відкриється можливість для будь-якої держави впливати на наші внутрішні рішення. Тим більше, у нас є дуже гарний приклад Російської Федерації, яка впродовж останніх восьми-десяти років найбільш активно, але до того також впливала на наше внутрішнє законодавство, параметри роботи нашої держави. А все це є неприпустимим.

Читайте також: Про угорських політиків, які втратили почуття адекватності

Крім того, Україна повинна працювати з іншими європейськими країнами для того, щоб відокремити Угорщину від інших країн ЄС і НАТО. Це можливо зробити, тому що до Угорщини є великі претензії з питань верховенства права, демократичних процедур тощо. Ми маємо працювати більш активно на дипломатичній ниві для того, щоб і в Брюсселі, і в інших столицях розуміли деструктивну роль Будапешту і не підтримували його, а, можливо, і це було б великою перемогою України, здійснювали тиск на Угорщину для того, щоб вона не блокувала процеси по руху України до ЄС і НАТО. Не можна порівнювати питання мови і питання безпеки. В умовах війни Росії проти України та "гібридної війни" Росії проти інших країн Європи, це є просто неприпустимим.