Кабінет Міністрів України вирішив розірвати "Програму економічного співробітництва України та Росії на 2011-2020 роки". А зараз, через чотири роки від початку російської агресії проти України, це означає тільки одне – ще не де-юре, але де-факто ми вступили у передвиборчу кампанію, і українська влада тепер щотижня буде видавати популярні та популістські рішення. Адже нічого, крім популізму, це рішення Кабміну в собі не несе.

Сама ця програма була не більше, ніж формальністю. Свого часу у 2011 році вона приймалася нібито з метою розширення спільного українсько-російського виробництва літаків, гелікоптерів та іншої продукції машинобудування, але жоден спільний українсько-російський літак так і не викотився з ангару, як і гелікоптер, локомотив чи будь-що інше. Тому ця програма була лише формальністю, і тому її розірвання з боку України є просто популістським кроком.

Оскільки соціологічні дослідження останнім часом показують негативне ставлення більшості українців до російської агресії, співпраці з Росією, до торгівлі під час війни, уряд і вирішив здійснити такий крок, нібито припинити торгівлю і економічну співпрацю. Хоча, знову ж таки, дані за минулий рік показують, що обсяги експортно-імпортних операцій між Україною та Росією зросли на 30%.

Читайте також:  Економіст: Маємо збагнути, що співпраця з Росією – це джерело великих ризиків

Ця програма була розрахована на збільшення торговельно-економічної та виробничої співпраці між країнами в цілому. І тут не мало принципового значення, чи то це були підприємства державні, чи приватні. Тим більше, що і в українській, і в російській економіці частка приватної власності у засобах виробництва набагато більша, ніж те, що залишилося в державній власності.

Тому справа тут не у власності, а у налагодженні більш тісних виробничих взаємних відносин між українськими і російськими підприємствами, яке ставилося за мету. Але цього не відбулося ні до початку російської агресії в 2014 році, ні після того. А от торгівля велася і ведеться, тому що і для України, і для Росії є поняття критичного взаємного імпорту.

Наприклад, Росія не може обійтися без українських турбін, авіадвигунів, як і Україна не може обійтися без російського ядерного палива, яке забезпечує роботу наших ядерних електростанцій, або не може обійтися без російського газу і нафтопродуктів (чи то напряму, чи то опосередковано через так званий реверс з Європи – все одно ми купуємо газ і нафтопродукти російського походження).

Отже, торгівля росте, а виробничі відносини між українськими і російськими підприємствами зараз на мінімальному рівні. Тому розірвання цієї програми, з точки зору економіки, нічого не означає. Але воно багато що значить із точки зору передвиборчого популістського піару.

Якщо навіть після розірвання цієї програми все одно будуть нарощуватися обсяги товарообігу між Росією і Україною, то аргументація української влади в даному випадку може бути лише одна – вона виправдовуватиметься тим, що це виключно стосунки бізнесу, приватних власників, а їхня співпраця з Росією є виключно питанням їхньої моралі. Тобто держава нібито не може нічого зробити.

Думаю, що і надалі така тенденція буде зберігатися, і ми, як і торік, будемо спостерігати зростання обсягів товарообігу між Україною та Росією. У 2014 році був дуже великий провал наших торговельних відносин через війну, яку розв’язала Росія проти України.

Читайте також: Нова газова війна Росії проти України: що маємо збагнути

Але, так чи інакше, російський ринок є дуже великим, об’ємним і невибагливим, як, наприклад, європейський або американський, або ринки інших розвинених країн. А продукцію нашої промисловості все одно треба кудись продавати. Європа, європейський ринок не сприймає українську продукцію промисловості – у нас торгівля з ЄС росте, але в основному продається українська аграрна продукція. За структурою наш експорт у Росію і ЄС – це зовсім інший, різний експорт.

Тому тенденція по відновленню російського ринку для українських промислових підприємств все одно буде зберігатися. Хоча, звичайно, буде діяти, як мінімум, формальна заборона на співпрацю у військово-промисловому секторі, що є цілком логічним.