Наслідки монополізації енергетичого ринку.

З 1 квітня в Україні діє ціна вугілля 2525 грн за тону вугілля калорійністю 5200 ккал/кг.

Переведемо її у долари та перерахуємо на калорійність 6000 ккал, що є найбільш поширеним стандартом цінових індикативів.

2525*6000/5200/26,2 = 111,2 дол США. 

Читайте також: Отруйна безвідповідальність Ахметова. ВІДЕО

Нижче скрін із свіжого видання Platts із цінами у різних точках світу. Як бачимо українське вугілля найдорожче і з великим відривом.

– на 53,4% дорожче, аніж у портах Балтики

– на 45% дорожче, аніж у портах Амстердам-Роттердам-Антверпен (ARA)

– на 48,3% дорожче, аніж у портах Колумбії

– на 31,1% дорожче, аніж у порту Річардс Бей (ПАР)

– на 24,2% дорожче, аніж у портах Туреччини. І це при цьому, що Туреччина є великим імпортером вугілля – понад 30 млн тон – це більше, аніж все українське споживання за рік.

Варто також памятати:

1. Окрім такої ціни вугілля, у нас у державному бюджеті на 2018 рік закладено понад 2 млрд грн дотацій на вугільну галузь.

2. Рента на вугілля в Україні одна із найнижчих у світі: 0,75%. Тобто її майже немає.

3. В Україні вугілля нижчої якості, а саме підвищена зольність та сірка. У Україні середній вміст сірки біля 2%, у вказаних портах не більше 1%. Більший вміст сірки означає знижки до ціни, але у нас навпаки.

4. Керівник ДТЕК М.Тимченко казав, що їх вугілля непрохідне на експорт через високий вміст сірки. Але в Україні це вугілля вдається продати по цінах найвищих у світі.

Теплоелектростанції погоджуються купувати таке дороге вугілля, хоча навколо все вугілля дешевше і кращої якості.

Оплачуюють таку ціну споживачі у тарифі на електроенергію. Ці ТЕС забирають половину всіх грошей із енергоринку і є основною причиною зростання роздрібних тарифів.

85% українського вугілля та 80% теплоелектростанцій володіє компанія ДТЕК Р. Ахметова.

Читайте також: Серед найбільших платників податків України – жодної компанії Ахметова. ІНФОГРАФІКА

Звичайно, така ситуація можлива лише при надзвичайній монополізації ринку. А також в умовах змови на високому політичному рівні, в якій беруть участь і деякі політики та чиновники.

Тому я і називаю такий бізнес політичним. Бо в жодній країні світу в умовах конкуренції не вдалося би продати таке вугілля по такій ціні.

Підняти в країні рівень доходів – не вдається. Але зробити найдорожчим у світі вугілля, яке продає Ахметов – виконано.

Ось така вона казкова формула Роттердам+.