Українську пенсійну систему потрібно стабілізувати, а людям забезпечити гідний рівень життя на пенсії. Але зараз не потрібно робити тих кроків, про які всі ми пожалкуємо. Таку думку в блозі НВ висловила Марія Репко.

Досвід багатьох країн світу доводить, що перед запровадженням другого накопичувального рівня пенсій державі потрібно бути впевненою у надійності фінансової системи, дієвості правового захисту та досвідченості населення у фінансових питаннях. Зараз жодна з цих умов в Україні не виконується.

Сьогодні Верховна Рада має розглянути проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування». Якщо законопроект підтримають депутати, в Україні стануть обов’язковими внески до накопичувальної пенсійної системи.

У поточному вигляді законопроект несе потужні ризики.

Читайте також: Як українські споживачі та шахтарі швейцарських пенсіонерів підтримували

По-перше, законопроект матиме негативний ефект на економічне зростання. Додатковий збір з доходів громадян знизить сукупний попит та, відповідно, економічне зростання без компенсатора у вигляді продуктивних інвестицій в реальний сектор. Адже у найближчі роки доступними для інвестування інструментами будуть лише державні облігації та банківські депозити (велика частка з них – у державних банках).

По-друге, пенсійні накопичення не будуть захищені ні у судовій, ні у економічній площині. Україні все ще бракує правовладдя, ефективної судової практики із захисту інтересів споживачів фінансових послуг, захисту прав інвесторів. Минула банківська криза продемонструвала, що фінансовий сектор далеко не найнадійніший, а захист прав кредиторів та інвесторів слабкий. Ринок фінансових послуг знаходиться фактично без незалежного регулятора (зараз його функції виконує Національна комісія з ринку фінансових послуг, повноваження якої планують розділити між НКЦПФР та НБУ).

По-третє, ми вбачаємо суттєві фіскальні ризики в середньостроковому періоді. Пенсійні накопичення будуть здійснюватися під примусом держави, а отже, держава буде відповідальною, якщо вони знеціняться, і є великий ризик того, що знецінені кошти під час кризи доведеться повертати з бюджету.

Читайте також: В Луганске даже на пенсию выходить трудно

Може бути й обернена ситуація. Практика низки європейських та пострадянських країн доводить – у держави завжди залишається спокуса націоналізувати внески під час фіскальної кризи. А отже, реформа «відкочується» назад, а накопичення людей забирає держава.

Звичайно, українську пенсійну систему потрібно стабілізувати, а людям забезпечити гідний рівень життя на пенсії. Але зараз не потрібно робити таких кроків, про які всі ми пожалкуємо потім.

Зараз потрібно повністю переопрацювати концептуальні засади впровадження пенсій другого рівня.

Інакше подібний безвідповідальний підхід може призвести до появи в Україні нової фінансової бульбашки. І гроші в неї закликатиме нести не умовний Мавроді, а наша українська держава.

Кращі публікації з блогів відтепер у твоєму месенджері! Підписуйся на UAINFO у Telegram: https://t.me/uainfo_org