Замах на Сергія Скрипаля та його доньку Юлію – класичний приклад операції в гібридній війні, пише для "Тижня" Едвард Лукас

За протистоянням такого типу завжди стоїть політична ціль (або цілі), й інцидент у британському провінційному містечку Солсбері не виняток. Із якихось причин, що нам досі достеменно не відомі, хтось вирішив: Скрипаля треба вбити. Можливо, це було запізніле покарання за те, що він зрадив Головне розвідувальне управління (ГРУ) Геншта­бу РФ: Скрипаль передав російські таємниці британській розвідці MI6. Можливо, знову потрапив на радари російської контррозвідки, коли оселився у Великій Британії (він був одним із чотирьох осіб, що отримали амністію в результаті обміну шпигунами 2010 року). Можливо, задум полягав у тому, щоб порушити правила й спровокувати конфронтацію із Заходом. Тоді Скрипаль як людина, що випала зі шпигунської гри, був очевидною мішенню.

Не обійшлося без розвідки. Російські шпигуни, мабуть, дістали завдання ретельно стежити за місцем перебування та переміщеннями жертв. Було б прикро, якби вбивця дістався Солсбері й виявив, що Скрипалі надовго поїхали у відпустку.

Читайте також: The Times: Путін – вигнанець

Так операція стала "кінетичною" (якщо послуговуватися військовим жаргоном). Уповноважений російський орган (гадаю, ГРУ), мабуть, прораховував багато варіантів. Як найкраще розправитися зі Скрипалем? Які ризики? Що робити, коли щось піде не так? Мабуть, спершу операція планувалася як абсолютно таємна: його знаходять мертвим; у лікарні ніколи проводити розтин і розбиратися. Однак обране знаряддя вбивства – нервово-паралітична речовина "Новачок" – унеможливила такий варіант. Коли треба замітати сліди, Росія має в арсеналі інші методи розправи над людьми. Якби мета була приховати задум, було б розроблено чіткий план, що не допускає витоку інформації.

Є один нюанс: відеозаписи з арештом Скрипаля 2004‑го залили в інтернет напередодні замаху в Солсбері. Їх могла оприлюднити тільки російська розвідка. Завдяки своїй легкій доступності ті матеріали мали відвернути увагу громадськості від теми про те, що Скрипаль – жертва замаху. Люди стали балакати про інше, й такий ракурс більше влаштовував Кремль: Скрипаль – зрадник, якого ганебно викрили.

Росіяни й далі каламутять воду. Пропагандисти з усіх боків вхопилися за дивний збіг: місто Солсбері розташоване поблизу засекреченої лабораторії Porton Down, де розробляється хімічна й біологічна зброя. Ніхто так і не пояснив, чому близькість до лабораторії має важливе значення. Натомість росіяни накинулися на британські ЗМІ, які не наголосили на цьому факті, – так, ніби британці когось покривають. Підкинули дров у багаття непрофесійні, недбалі й неузгоджені заяви британської влади. Легковірні політики й журналісти Великої Британії мимоволі підсобили Кремлю.

Читайте також: Журналіст: Країни Заходу не здатні захиститися від підривної діяльності росіян на власній території

Тим часом у гру вступили й інші елементи. Росіяни вдалися до дипломатичних засобів, щоб спричинити розкол на Заході у відповідь на інцидент. Кремль подбав, щоб такі країни, як Австрія, Болгарія, Греція, Словаччина й Словенія (нібито союзники по НАТО), не виявили солідарності зі британцями в координованій висилці російських розвідників зі своєї території. Навіть у країнах, які таки підтримали британців, прокремлівські активісти трублять про те, що доказів недостатньо, й Велика Британія надто гостро реагує. Таким чином, ми бачимо, до яких іще прихованих або відвертих засобів впливу на громадську думку вдаються росіяни.

Щоправда, не все пішло за планом. Минув місяць після замаху, і Скрипаль, і його донька одужують. Судячи з усього, головну частину операції росіяни спланували недбало. Хоча все інше склалося як належало. Британська влада показала себе слабкою та збитою з пантелику, а Росія скористалася замахом на життя двох людей, перетворивши цю саму собою зрозумілу історію на роздолля для любителів теорій змови.

Найкращі публікації з блогів відтепер у твоєму месенджері! Підписуйся на UAINFO у Telegram: https://t.me/uainfo_org