– Синок, вставай, у школу пора.

– Я не сплю, я читаю.

– Зранку читаєш? Що?

– Про Галліпольську битву. 

– Це тобі що, по історії задали? (Вже приготувалася пиляти, чому звечора не приготувався).

– Ні, ми це не проходили. Я сам знайшов.

– А звідки ти взяв цю битву? Тато розповів?

– Ні, в книжці про Черчіля прочитав.

– А книжку де взяв?

– Леся дала.

Хороші діти )) Читаки )) Але так буває не завжди. Мої читають хвилями. Читають, коли їм у кайф.

Читайте також: Чому потрібно купувати більше книг, ніж ви можете прочитати

– Мам, я наберу ванну.

– Ні. Ти на годинник дивився? Вже пізно. Завтра в школу. В душ – і спати.

– Ну ма-а-а-а! Ну ма-а-а-а! Немає нічого кайфовішого, ніж залізти в теплу ванну і читати Черчіля. Ма-а-а-а!

Роблю сердите лице, хоча в душі сміюся. Старша приносить книжки, які запоями читають друзі-пластуни. Я теж на них підсідаю. За старшою не ганяюся, доросла, а от за меншим ще буває. Влітку. З рушником навколо дачі, щоб сів нарешті за читання.

– У нас сьогодні світова, – каже вчора. – Ти уявляєш, на "Бубу" півсторіночки виділили! Як на якусь маячню, то по півкнижки, а на таку крутецьку книжку – півсторінки! Я в шоці!

Уявляю. Так само дивувалася в школі, чому на уроках примушують читати такі нецікаві книжки, коли в бібліотеці такі цікаві. Так це коли було, а риторика лишилася.

Читайте також: Вити хочеться від безсилля! – Лариса Ніцой

Слава Богу з’явилися в програмі й цікаві книги, але все одно, треба щось міняти. Комусь подобається "Дон Кіхот", а комусь "Черчіль". Скільки ще років повинно пройти, щоб "Черчіль", якого він ковтнув за кілька днів, потрапив до учнів. А може ж і не потрапити зовсім.

Не все ж можна охопити. "Дон Кіхот", мабуть потрібний для розвитку, хоча, як на мене, "Черчіль" для сучасних дітей – мотиваційніше.

От що робити?

Кращі публікації з блогів відтепер у твоєму месенджері! Підписуйся на UAINFO у Telegram: https://t.me/uainfo_org