Є різниця між поняттями «стежити» та «спостерігати». Стежити – це таємно читати листування і переглядати закриті пости. Спостерігати – бути у дитини в друзях, бачити, чим він ділиться, чим цікавиться. Спостерігати – обов’язково, стежити – залежить від того, наскільки встановлена довіра у відносинах батьки-дитина.

Звісно, краще, щоб батьки були друзями, а не церберами, та щоб дитина сама приходила до них зі своїми проблемами. Адже якщо, наприклад, дитині загрожуватимуть в особистих повідомленнях, а батьки відразу скажуть: «Ми читали твоє листування й хочемо допомогти», то це швидше викличе протест. Дитина повинна зробити це сама – це питання виховання.

Це також стосується гаджетів, через які дитину можна прослуховувати, наприклад, спеціальних годинників – це питання довіри та ступеня втручання в особисте життя. Я особисто проти смарт-годинників, тому що з технічної точки зору подібний пристрій можна зламати і за дитиною буде стежити вже зловмисник з усіма можливими наслідками.

Переставати спостерігати (а не стежити) треба тоді, коли батьки будуть повністю довіряти своїй дитині. Це може бути і в 15 років, і в 25, і в 55, а може й ніколи не статися.

Технології контролю дітей повинні бути пасивними: навчання дитини роботі в мережі, на вулиці, спілкуванню з незнайомцями, відповідальність щодо того, куди і як ходити. Також сюди відноситься актуальне ПО на комп’ютері, антивірус з функцією батьківського контролю, що захищає дитину від ненавмисного натискання не туди, куди треба, та запуску не того, що потрібно – від цільових атак, а не тотального контролю.

Якби мене спитали, чи можна стежити за дитиною, вісім років тому, коли моя дочка була тільки в проекті, я би заявила, що прослуховування дітей – доля батьків-параноїків. І взагалі, нас же з сестрою батьки якось відпускали гуляти в дитинстві самих «за гаражами» без мобільних телефонів. І нічого з нами не сталось, хоча в 90-ті роки в Запоріжжі це було скоріше щасливим збігом обставин, ніж правилом.

Читайте також: Как правильно говорить с детьми о сексе

Коли у тебе з’являється своя власна дитина, ти виявляєшся радий очолити список найзавзятіших параноїків світу. Відтоді як дочка народилась, почуття тривоги не полишає мене ані на секунду, я дуже сильно боюсь, що вона може потрапити в біду і мене не буде поруч. А після чергового сюжету в новинах про те, як дітей викрадають або вони зникають безвісти, я просто впадаю в паніку. Кожну страшну новину, де фігурують діти, я приміряю на себе, і навіть від думки про те, що з дітьми взагалі щось погане може статись на цій планеті, стає важко дихати. Тому якщо хоч якийсь гаджет у світі здатен зберегти життя і врятувати дитину від небезпеки, дайте мені їх одразу два. Але якби ж тільки все було так просто.

Коли дочка пішла в школу, ми вирішили купити їй спеціальний годинник, з якого можна дзвонити на декілька обраних номерів та послати сигнал SOS батькам, якщо є необхідність. Але головними фішками годинника були GPS-трекер і функція «тихого дзвінка», яка дозволяє прослуховувати, що відбувається навколо дитини. Дочка в курсі, що годинник має всі ці функції і поки що це їй навіть подобається – в сім років їй так само важливо бути на постійному зв’язку з батьками, як і нам.

Зараз дочка вже закінчує другий клас і з усіх функцій розумного годинника на сьогодні ми використовуємо лише прості дзвінки – бажання та потреби «слухати» і відстежувати не виникає. Але розуміння того, що ця подушка безпеки є і в разі чого я матиму хоч якийсь інструмент допомоги і зв’язку, заспокоює.

Мабуть, усі ці трекери потрібні, щоб заспокоїти нерви батьків, як в тому анекдоті: «Светр – це такий одяг, який одягає дитина, коли мамі холодно». От тільки я розумію, що скоро приватність стане для дочки набагато більш важливою, а отже стежити за нею, і тим більше читати переписки в соцмережах – це ризик втратити її довіру назавжди.

Рецепт, який ми з чоловіком знайшли для себе – зробити все, що від нас залежить, щоби виховати самостійну, сміливу і розумну людину, яка навіть в ситуації небезпеки здатна прийняти виважене рішення. В її житті точно будуть ситуації, коли нас не буде поруч, коли не буде можливості почути її чи побачити, з ким вона розмовляє. І в неї точно будуть власні таємниці, право на які ми маємо поважати. Тому, на мій погляд, куди більш важливо інвестувати свій час в те, щоб розпитати дитину про те, що її турбує, та дати пораду, що робити в складній ситуації, аніж витрачати час на прослуховування розмов і перечитування переписок. Проте в тих рідкісних, але ймовірних випадках, коли дочці може загрожувати небезпека, я була би рада знати, що у нас з нею є якась подушка безпеки, хай би і у вигляді гаджета. Чи двох.

Данило Дзюбко, 12 років

Я думаю, що не можна стежити за дітьми, тим паче через соціальні мережі, тому що це особисте діло та життя самої дитини. Мені, наприклад, буде неприємно та прикро, якщо я дізнаюся, що батьки за мною стежать. Та будь-хто. Так само я б не хотів, щоб мене прослуховували: куди я збираюсь, з ким говорю, що роблю – це моя особиста справа. Зрозуміло, що батьки турбуються та переживають, але краще буде, якщо вони просто запитають, де я та що роблю. Саме факт, що за тобою стежать та не дають свободи – це погано, так не має бути. Років з 15-ти, на мою думку, дитина вже може нести за себе відповідальність. У більш юному році за нею ще можна спостерігати, але все одно не стежити.

Катерина Гордійченко, 14 років

Батьки мають право контролювати дітей через соціальні мережі. Але занадто сильний контроль може призвести до того, що дитина закриється у собі. Чи почне дратуватись, взагалі припинить спілкуватися з батьками. Треба не перегинати палку, а більше говорити з дітьми у реальному житті, щоб у у них не виникало бажання втекти та шукати вирішення своїх проблем в інтернеті.

Моя мама не контролює мене – у нас довірливі стосунки. Але я знаю приклади таких сімей, де діти ведуть нездоровий спосіб життя, тому батьки повинні стежити за ними, аби не виникло ще більше проблем. Напевно, у 18 років батьки можуть припиняти стежити, бо це вже повноліття. Далі дитині можна самостійно обирати шлях і спосіб життя.

Катерина Гольцберг, дитяча та сімейна психологиня

Стеження – це результат недостатньо довірливих відносин з дитиною, які часто виникають в результаті гіперопіки та тотального контролю з боку батьків. Тут вже важливо батькам розібратися з причинами своєї тривоги, зрозуміти, як з нею можна впоратися, не вдаючись до прослуховування, підглядання та стеження. У якийсь момент дитина хоче від цієї опіки позбутися, це частина її власної історії дорослішання, частина ініціації – обов’язкової умови входження в доросле життя.

Стеження, мабуть – найпростіший, але не найкращий спосіб для боротьби з тривогою. Так, дитина має право на особисте життя, на таємниці, на думки, з якими не хоче ні з ким ділитися. Хороші стосунки з дитиною – кредит довіри.

Якщо хтось із батьків на будь-яке відхилення дитини від звичної «норми» реагує дуже бурхливо, супроводжуючи це покараннями або заборонами, то дитина шукає способи приховувати від дорослих особисту інформацію. Виходить замкнене коло: чим більше стеження – тим менше довіри, чим менше довіри – тим більше батькам хочеться стежити за дитиною.

В результаті дитина вчиться ретельно приховувати своє життя, адже в питаннях, які пов’язані з інтернетом, підлітки зазвичай більш компетентні. Вони заводять інші акаунти, вчаться залишати GPS-трекер чи телефонний локатор в умовному місці, як того вимагають батьки. Цим ми тільки вчимо дитину брехати та хитрувати, пропонуючи їй придумувати варіанти обходу заборон.

Безпека дитини повинна забезпечуватися не стеженням і контролем, а правилами, яких дитина повинна дотримуватися, навичками безпеки, з якими повинні ознайомити її батьки, нормами поведінки, які повинні бути єдиними для всіх членів сім’ї. Потрібно пояснювати дітям, що для вас важливі ці правила та норми, що вони створені тому, що вам, батькам, дуже дорогі життя та здоров’я дитини.

Читайте також: "Ми – страшна нація. Ми знищуємо своїх дітей. У буквальному, фізичному сенсі", – Казанжи

Так, знати, де дитина в даний момент знаходиться – буває життєво важливим, іноді це може допомогти в пошуках. Але школяра набагато важливіше навчити орієнтуватися в просторі, вміти просити про допомогу, не панікувати. Адже техніка може підвести: сів заряд або гаджета, наприклад, вкрали. А вдаватися до засобів стеження щогодини – це прямий шлях до втрати довіри.

Буває, що дитина змушена обдурити батьків, або промовчати про те, що робив і де був. Цей досвід є достатньо важливим і формує особистість, навіть якщо дитину викрили – це привід для неї зробити висновки, знайти точку опори та підтримку і розуміння у близьких. До речі, для батьків прослуховування та перегляд листування дитини може стати великим одкровенням, а не всі можуть стримати емоції. Результат – вам вже не будуть довіряти ніколи.

Єдиний засіб, який я вважаю прийнятним для «стеження за дітьми» – це радіоняня, яка використовується виключно для малюків, щоб мама могла швидко реагувати на плач.

Кращі публікації з блогів відтепер у твоєму месенджері! Підписуйся на UAINFO у Telegram: https://t.me/uainfo_org