На минулих вихідних був на Поділлі. Сумно.

Село Збручівка. Колись велике та заможне село перетворилося на непроїздну пустку. Десятки хат оповитих деревами за бур'янами. Їх важко розгледіти та чагарниками, проте коли проходиш по колишніх вулицях, де залишились лише дві тоненькі смужечки від коліс, помічаєш висохле життя будинків, десь там в кущах...

Пам'ятаю в дитинстві це село. Ще у 90-х тут трішки вирувало життя. Нині з 5 хат. За років десять не буде нічого. Так само й сусідні Пальчинці. Ще років 8 назад там було 3 хати. Нині жодної. Помер останній мешканець.

Читайте також: Рятівне коло для тонучого агросектора

Не поодинока картина. Так вмирає колись хліборобська, сільськогосподарська Україна. Хтось розкаже про зраду, хтось про перемогу. Хтось про державу і про безвідповідальних людей.

Але проблема значно глибша. В 20-30-ті роки ХХ століття людиноненависницька радянська машина зруйнувала традиційні сільськогосподарські зв'язки та традиції, на яких трималися українці. Колективізація. Відсутність приватної власності. Декілька поколінь, яких відівчили від свого. 

Сукупність злочинних дій совєтів дала свій результат: люди відівчилися бути громадою, плекати своє, жити для своєї країни, своєї землі. 

Сучасна українська держава не краще поставилась до української землі та українців. Загнані у тенета великих феодальних латифундистів, люди почали масово виїжджати з сіл. Закривались школи, магазини, амбулаторії, будинки культури.

Села, як і районні містечка, почали спустошуватися. Найбільше постраждали депресивні регіони: Полісся, Сіверщина, Південь країни, трохи менше Поділля і ще менше Галичина та Волинь (в силу історичних особливостей). 

І нарешті останній етап: теперішня потужна міграція до Польщі чи інших країн Заходу. 

Побувавши на Поділлі та поговоривши з людьми та представниками органів влади стало зрозуміло, що масштаби трудової міграції неймовірно великі. Практично кожна сім'я в селах чи містечках має 1-2 людини які поїхали за кордон.

Читайте також: Шкрум: Найгірше, що я бачу за останні три роки – це як у людей сідають батарейки, і як згасає надія

Кажуть, немає роботи. Правда чи ні – важко сказати. Робота може і є. Але заробітна плата не влаштовує...

Ось така вона правда життя. Не в столиці чи великих містах. А по всій країні..

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram