Згідно з рейтингом КМІС, українці прагнуть бачити при владі нові обличчя. Проте водночас не довіряють молодим реформаторам, що недавно прийшли в політику, пише у своєму блозі на "Новому часі" економіст Олександр Пасхавер. Про що це говорить?

Я категорично ставлюся до думки про те, що народ хороший, а влада погана. Це все ж одне ціле. Протягом 25 років ми змінили чимало персонажів при владі, і всі вони поводилися практично однаково. І хоча багато хто вважає, що постмайданна влада теж нічим не відрізняється, наша країна все ж дуже змінилася після Майдану.

Тотальна недовіра – це властивість самого народу. Якщо говорити коротко, то наше суспільство корупційне, і воно, відповідно, породжує корупційну владу. Такі суспільні відносини домінують. І це пов'язано із заданою та нав'язаною історією стратегією виживання.

Постмайданні чотири роки не можуть все це викорінити. Такого роду зміни в цінностях відбуваються десятиліттями. Проте ці зміни досить помітні, але, виходячи з результатів нових рейтингів, не так уже й сильно, щоб люди змогли висунути особистостей, які змінили би ситуацію в країні радикально.

Читайте також: Макаров: Українські політики всіх рівнів є досконалим відображенням українського суспільства

Адже молоді реформатори, які зараз при владі, не були висунуті. Революційно налаштовані майданівці не створили власної ідеології та політичних структур, відповідно, не висунули яскравих представників. Результат: ті, кого в медіа прийнято вважати лідерами, в народі такими не є.

Виходить, що революційно налаштовані майданівці добровільно передали владу найбільш ліберальним людям, які усвідомлюють значущість Майдану, але все ж є представниками старого політикуму.

Проте, з урахуванням всіх цих обмежень, я оцінюю постмайданну владу дуже високо. Я розумію, що на їхньому місці могли бути ті, хто діяв би швидко й ефективно, – але для цього не було умов. А тому та влада, яка прийшла, все ж працює. І я категорично проти оцінювати їхню роботу як байдикування, або навпаки – повернення до Януковича. Це чиста пропаганда, що діє на шкоду Україні.

Так, є лідери, які не належать до старого політикуму. І той факт, що населення їм не вірить, є дуже показовим симптомом. Виявилося, що народ зрозумілим чином готовий міняти владу, але абсолютно не готовий запропонувати лідерів, які були б революційно, радикально налаштовані. Я маю на увазі в цьому сенсі слова, а не наших "професійних" радикалів.

Читайте також: 10 наших найбільших здобутків по Революції гідності

Слабкість такого роду революційного постмайданного шару привела до того, що населення не довіряє. Хоча я як і раніше вважаю – і для мене це принципово важливо – що Майдан все ж привів до влади тих, хто здійснив бажання мітингувальників. Але в рамках своїх традицій, звичок і зв'язків.

Вони робили це не революційним чином. І те, що ми маємо слабку оцінку революційних лідерів, говорить про те, що їх оцінюють нижче, ніж владу.

У цьому біда нашого суспільства: після найвищих духовних досягнень Майдану, ми так і не змогли запропонувати нові обличчя. Хоча я вважаю, що нам іще дуже пощастило: в цих умовах до влади прийшли ліберальні люди зі старого політикуму.

Але ж могли прийти зовсім інші.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram