Знаєте, друзі, яка думка не дає мені спокою з того моменту, коли я вперше почула фразу, що голодування Олега Сєнцова – це останній жест відчаю? Так от це те, що відчай – це аж ніяк не про Олега.

Згадала один з його листів. Переконана, ви теж його пам'ятаєте – ми його активно обговорювали, поширювали, розбирали на цитати. Це лист про "цвях, який не зігнеться". 

У листі Олег писав: "Навряд чи мені запропонують вийти останнім, але це був би хороший вибір.Не треба нас витягувати за будь-яку ціну – перемога від цього не наблизиться. Використовувати нас як зброю проти ворога – так. Знайте, що ми не слабке ваше місце. Якщо нам судилося стати цвяхами у кришку труни тирана, то я хотів би бути таким цвяхом. Просто знайте, що цей цвях не зігнеться".

Читайте также: Равнодушие чиновников и политиков за гранью цинизма – Муждабаев о голодовке Сенцова

Відчай? Вибачте, але я в це не вірю! Я не вірю, що людина, яка написала такі слова, може занепасти духом!

Але я вірю в те, що ця мужня Людина продовжує боротися. Пам'ятаєте чим своє голодування назвав у зверненні до українців Володимир Балух? "Вияв свого особистого презирства до окупаційного режиму". Та відзначив, що це єдиний доступний для нього метод боротьби. 

Переконана, це все можна віднести і до Олега. Час свого голодування він вибрав неспроста – чемпіонат світу з футболу, який має пройти в РФ, так чи інакше прикує до цієї країни увагу світу.

І це метод нагадати світовій спільноті про ті злочини, які чинить російський тиран. Це його спосіб допомогти своїй країні. І я цей вибір Олега поважаю. 

У тому ж таки листі наш Герой впевнено писав: "Третій рік проти моєї країни ведуть війну. Ворог воює підло. І я не буду говорити, що ми подивимося хто кого. Я і так знаю, хто переможе. Прагнення до свободи і прогресу не зупинити".

Олег вірить у нашу перемогу! І робить все, щоб її наблизити!

Стосовно акції під Адміністрацією Президента. Я не буду наголошувати на тому факті, що якось нелогічно вимагати звільнення політв'язнів від людини, яка їх не утримує. Більше того, на всіх міжнародних зустрічах акцентує увагу на цьому питанні. Більш важливо те, що висуваючи вимоги до Президента України, в абсолютній стороні, ніби ні при чому, залишається кремлівський тиран.

Читайте также: У Росії сьогодні безневинно страждають десятки наших громадян

Я розумію, під Кремлем провести таку акцію неможливо. Але більш доречнішим було стати під посольствами тих держав, які можуть впливати на Москву. І таким чином допомогти своїй державі боротися за українців-заручників. Ми маємо бути на одній стороні. Шкода, що це розуміння відсутнє.

А в Олегу я не сумніваюсь. Жодної секунди. Він вистоїть.

ідписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram