Безумовно, Україна стане членом НАТО.  І це вже давно – не питання політичної доцільності, а – предмет національного інтересу.

Хтось може мені заперечити, що "держава, яка має територіальні спори, не може формально стати членом НАТО". 

Читайте також: ПА НАТО – єдність вільного світу проти російської загрози. Уроки для України

На це відповім таким чином: якщо Україна та її Збройні сили з унікальним реальним досвідом ведення бойових дій у сучасних умовах у Європі зацікавить Північноатлантичний альянс, то жодних формальних перешкод не існуватиме. А такий інтерес на сьогодні існує.

Звісно, що зараз у Путіна психоз і паніка. І не тільки тому, що це поступово стає реальністю, але й тому, що після російської збройної агресії в Україні кількість прихильників НАТО суттєво перевищила кількість противників. Навіть на Сході й Півдні України співвідношення кількості прихильників/противників становить приблизно 50/50. І це ще далеко не межа.

Читайте також: Україна й НАТО: 10 років після Бухареста

А українське суспільство має "подякувати" за російську агресію тим ригам-політикам, які свого часу надували у Верховній Раді кульки, потім зривали спільні українсько-натівські навчання у Криму й узагалі домагалися припинення будь-якої співпраці з Брюселем. А тепер ті ж самі пройдисвіти поміняли свою лузерну платівку на іншу – "Мір любой ценой", що у перекладі на людську мову означає – "Капітуляція перед Росією шляхом врахування будь-яких забаганок Кремля".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram