Коли знайомлюся з бізнесменами, яким за сорок, ставою їм жартівливе запитання: "Скажи, який бізнес ти відкрив другим, і я скажу, хто ти", пише у своєму блозі на "Новому часі" керівник шведського проекту DYB Ігор Гут. Але, як то кажуть, у кожному жарті є тільки частка жарту. У 90-ті ми йшли в бізнес просто тому, що нам потрібні були гроші для життя. Ми хотіли купити квартиру, автомобіль, і це було головною мотивацією. Мало хто замислювався тоді, яку компанію хотів би побудувати, просто дивилися на те, де є шанс заробити.

Сьогодні, зустрічаючись із тими, хто в бізнесі по 20 років, я часто бачу, як їх це обтяжує. Вони заробили й утомилися від своїх компаній. Всі ми люди, нам це властиво. І в цей момент частина з них починає новий шлях. Але тепер у них немає потреби у грошах. Є розкіш обирати. Залишаючись за духом підприємцями, вони інвестують у нові проекти з однією умовою. Як каже мій друг – "це повинно вставляти". Тепер вони шукають самореалізацію. І цей другий (а для когось третій або четвертий) бізнес-проект розповість про його засновника набагато більше, ніж перший, де він просто заробляв на життя.

Читайте також: В Україні бізнесменів мають за кормову базу й бариг – Пекар

Статистика на Заході показує, що роблячи кар'єру менеджера, протягом життя ти заробиш більше, ніж займаючись підприємництвом. Тому основним мотивом відкрити бізнес там є не гроші, а самореалізація або вибір способу життя. Схоже, що історія українського капіталізму підійшла до цієї фази. Наші тридцятирічні вже ведуть себе як європейці. На програмах в DYB я бачу, як відрізняється їхній підхід до створення компанії від старших поколінь. Вони легко приймають шведські підходи, легко виходять на міжнародні ринки. Їхні бізнес-моделі повні інновацій, а корпоративні культури в компаніях тридцятирічних впевнено конкурують із лідерами ринку й навіть перемагають традиційних гігантів. Я б назвав таких підприємців мрійниками. Але що дивно – ці мрії успішно реалізуються, й динаміка зростання таких компаній перевищує середні показники у галузі.

Неважливо, це гостели Dream family, ресторани Salateria або виробники шоколаду Spell – у них багато спільного. Ці компанії – відображення внутрішнього світу своїх мрійників-засновників. Задоволених і щасливих від того, що вони роблять. А це миттєво передається через корпоративну культуру на клієнтський досвід. Спілкуючись з їхніми співробітниками і споживаючи їхні продукти, ми відчуваємо, що там немає напруги, туги або байдужості. Там красиво, приємно і смачно. Таке народжується лише в любові. У любові до того, що ти створюєш для інших, для світу в цілому.

Читайте також: З-за океану дме вітерець кризи, що наближається – економіст

Я б сказав, що наша країна зараз живе в періоді романтизму. Це прекрасний час. Дух свободи і творчості просто висять у повітрі. Мільярдери починають турбуватися про щастя своїх підлеглих! Період романтизму – це коли ми починаємо віддавати. Ми пам'ятаємо, що гроші важливі, але ми не хочемо йти в бізнес тільки за грішми. Ми хочемо робити те, що ми любимо. І, в результаті у нас з'являється шанс. Шанс створити ту країну, в якій ми будемо не тільки заробляти, а країну, яку ми всі будемо любити.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram