Незважаючи на оптимістичні прогнози зростання світової економіки й відносно сприятливі очікування динаміки ВВП України (плюс 3,4% в 2018 році за прогнозом НБУ), є привід для занепокоєння, пише у своєму блозі на "Новому часі" колишній міністр економіки України Богдан Данилишин. Чому?

На початку травня американська неурядова організація National Taxpayers Union направила листа президентові США Дональду Трампові. У ньому йдеться про те, що політика протекціонізму, яку проводить адміністрація Білого дому – це повторення помилок, зроблених під час Великої депресії. Лист підписали 1157 економістів, серед яких 15 Нобелівських лауреатів. Я б не став перебільшувати ризики політики протекціонізму для економіки США. А ось для економік країн, що розвиваються, ризики високі: можливе скорочення міжнародної торгівлі (наслідок протекціонізму щодо національних виробників) зазвичай призводить до гальмування економічного зростання в країнах "третього світу".

До речі, в економіці США дійсно формуються ризики. Маю на увазі податкову реформу. Точніше сказати, не саму реформу, а момент, обраний для її проведення. Економіка США близька до перегріву, а в таких умовах не прийнято знижувати податки. Відхід від класичної контрциклічної фіскальної політики (зниження податків при спаді економіки й підвищення податків під час підйому) відбувається на тлі зростання держборгу й дефіциту бюджету США. Попит, який розігрівається податковими стимулами, упреться в сильні короткострокові й середньострокові обмеження щодо завантаження виробничих потужностей.

Така ситуація характерна для пізньої стадії класичного економічного циклу – новий попит не буде збалансований новою пропозицією, тому він може призвести до зростання цін. Розуміючи це, ФРС може почати підвищувати ставки раніше й агресивніше, ніж планувалося. Якщо станеться різке зростання ставок, це може обвалити фондовий ринок. Результатом може стати повномасштабна криза у США, наслідки чого відчує на собі весь світ. Як завжди найсильніше це позначиться на економіках країн, що розвиваються. З-за океану дме вітерець кризи, що наближається...

Читайте також: Здобутки та проблеми торгівлі України з ЄС. ІНФОГРАФІКА

Є й інші чинники, які свідчать про можливі ускладнення. Коли в кінці січня я читав матеріали Всесвітнього економічного форуму, то звернув увагу на висловлювання виконавчого директора однієї з найбільших нафтогазових компаній ОАЕ Crescent Petroleum М.Джафара. "Протягом найближчих декількох років через дефіцит інвестицій в галузі, що спостерігається останні кілька років, ми можемо побачити шокове зростання цін на нафту", – сказав він. Відповідаючи на запитання про те, до якого рівня можуть вирости котирування до кінця року, Джафар сказав: "До 80 доларів за барель".

Напевно, керівник Crescent Petroleum не очікував, що його прогноз збудеться так швидко – 17 травня вартість нафти сорту Brent дісталася до 80 доларів.

Ситуація нагадує 2008 рік – у січні вартість нафти перебувала на рівні 91 долара за барель, а до червня вона злетіла до 143 доларів (історичний рекорд). Зараз фахівці прогнозують подальше зростання цін. Так, генеральний директор концерну Total Патрік Пуян недавно заявив, що ціна нафти найближчими місяцями може підвищитися до 100 доларів за барель. Зростання цін на енергоносії матиме серйозний негативний ефект для української економіки, енергоємність якої висока. Підвищення ціни нафти призведе й до подорожчання газу, який ми почнемо активно закуповувати на початку осені. Подорожчання нафти несе й військово-політичні ризики, оскільки може підвищити впевненість у собі й агресивність нашого північно-східного сусіда.

Є певні аналогії з 2008 роком і в деяких внутрішніх факторах. Так, починаючи з 2006 року, Україна була в моді у спекулятивних фінансистів, що заводили на наші фінансові ринки капітали з метою отримання прибутку від короткострокових операцій. Коли в середині весни 2008 року з'явилися ознаки наближення світової фінансово-економічної кризи, спекулянти почали оперативно виводити гроші з України. Це тривало протягом травня-вересня, а в кінці першого осіннього місяця 2008 року курс гривні покотився під укіс. 2018 року в нас сформувалася нехай і набагато менш масштабна, але по суті схожа ситуація – з ОВДП. У кінці минулого й на початку цього року правління НБУ кілька разів підвищувало облікову ставку. Зростання ключової ставки зазвичай має наслідком підвищення прибутковості ОВДП. Збільшення прибутковості ОВДП призвело до різкого збільшення номінованого в гривнях портфеля ОВДП, що належить нерезидентам.

Значна частина придбаних нерезидентами ОВДП припала на короткострокові облігації з терміном обігу не більше шести місяців. В останні роки гривня протягом лютого-липня, як правило, зміцнювалася. Що ми спостерігаємо й цьогоріч. Але якщо в попередні кілька років облікова ставка НБУ не підвищувалася, а то і знижувалася, а разом із нею не зростали або зменшувалися ставки за ОВДП, то на початку 2018-го все відбувалося з точністю навпаки. У результаті в Україну зайшов короткостроковий спекулятивний капітал. Нехай і не в дуже великому обсязі, але й ці суми здатні створити певні проблеми. Так, із 1 січня до 28 лютого портфель ОВДП (номінованих у гривні) нерезидентів зріс в 2,6 разу – з 5,2 млрд гривень до 13,8 млрд гривень. Складається ситуація, за якої щасливі іноземні спекулянти, що усвідомлюють ситуативність сезонного зміцнення гривні, непогано заробивши на короткострокових українських ОВДП, до кінця літа-початку осені почнуть фіксувати прибуток, виходити з держпаперів, конвертувати отримані кошти у валюту й виводити її за кордон. У підсумку ми зіткнемося зі двома проблемами: підвищенням попиту на іноземну валюту й відтоком капіталу. Тому стабільність курсу гривні може виявитися під питанням.

Читайте також: Аргентинський урок для України на тлі зміцнення долара

З одного боку, зараз є й позитивні моменти. Від лютого пропозиція іноземної валюти істотно перевищувала попит (зокрема завдяки притоку коштів від нерезидентів, які прямували на покупку ОВДП). Тому НБУ, використовуючи ситуацію, купив на міжбанківському валютному ринку 1,2 млрд доларів (це нетто-викуп – різниця між сумарною покупкою і сумарним продажем). Зміцнення гривні також пов'язане з відносно високими світовими цінами на зерно, руду й металургійну продукцію, що дає привід для оптимізму. Потроху, але зростають міжнародні резерви України.

Але, якщо порівнювати з тим же 2008 роком, то зараз наші міжнародні резерви трохи перевищують $18 млрд, а тоді вони становили $32,5 млрд. До того ж, чисті резерви – 6,7 млрд доларів. Зовсім тривожна ситуація з державним боргом. Якщо станом на 31 грудня 2008 року держборг України становив $25,6 млрд або 14,3% ВВП (який того року склав $180 млрд і до цієї цифри нам, боюся, нескоро вдасться підібратися), то станом на 31 грудня 2017 року держборг дорівнював $76,31 млрд або 73% ВВП. При цьому пікові виплати за держборгом припадають на 2018-2020 роки.

Чи варто на підставі ризиків погіршення економічної ситуації в США, зростання світових цін на нафту й можливих ризиків курсу національної валюти робити висновки про наближення економічної кризи в Україні? Строго науково – ні. Однак ситуація тривожна. І найнеприємніше, на мою думку, ось у чому. За останні 10 років ми пережили дві потужні економічні кризи – в 2008-му й у 2014-2015 роках. Але криза – це не тільки деструктив, криза може нести в собі творче начало. Криза має усувати неефективні рішення й накопичені дисбаланси. Вона повинна призводити до відкидання непотрібного й помилкового. Криза означає, що попередня модель функціонування економіки себе вичерпала й потрібно щось нове. Але якщо під час кризи не були вчинені дії щодо поліпшення економічної системи, її модернізації, щодо зниження ризиків, якісного розвитку, значить, час витрачено даремно й радше рано, ніж пізно, криза знову повториться.

На жаль, українська економіка як була так і залишається високо енерго- й матеріаломісткою. У структурі промислового виробництва переважає продукція з низькою часткою доданої вартості. Головними експортними продуктами є сировина й напівфабрикати. Імпорт енергоносіїв іспоживчої продукції як і раніше високий, попри серйозні доведені запаси вуглеводнів, ми чомусь не поспішаємо збільшувати їх видобуток, як і не поспішаємо налагоджувати в себе виробництво якісних споживчих товарів. Ми як і раніше є країною з мало відкритою економікою, значною мірою вразливою до зовнішніх шоків. І якщо ми не почнемо негайних рішучих дій із реіндустріалізації економіки, трансформації моделі від експортно-сировинної до інноваційно-високотехнологічної, то безвідносно до ситуації в світовій економіці й динаміки цін на енергоносії просто будемо приречені на періодично повторювані кризи.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram