Ми з вами, як суспільство, не маємо доступу до місць вчинення злочинів та матеріалів гучних кримінальних проваджень. 

Єдиним джерелом правдивої інформації були офіційні заяви правоохоронців. Тобто, якщо вони говорять, що на місці вбивства знайдено 3 гільзи та чиюсь рожеву носову хустинку, ми сприймаємо це як факт. Фізично ми це перевірити не можемо, лише довіра до заявленої офіційно інформації.

Читайте також: Журналист Аркадий Бабченко – живой, убийство инсценировано

Тепер питання – чи не використовувався цей механізм раніше? Коли заявляють, що знайшли те, виявили ось це – а реально цього немає. Ми то фізично перевірити не можемо.

Так само, як ми не можемо фізично перевірити – чи було замовлено Бабченка, чи був замах на життя нардепа Гончаренка та нардепа Геращенка. Тут питання лише довіри до заяв правоохоронців.

Якщо це правда, то тільки оплески і гордість за наших правоохоронців!

Але як перевірити що це правда? 

Читайте також: Як українські медіа й експерти стають корисними ідіотами російської агресії

Як звичайний читач чи глядач повинен розцінювати заяву очільника правоохоронного відомства – вірити чи сумніватись?

В епоху постправди дуже важлива інформаційна гігієна офіційних осіб та їх прес-служб. Бо можна закреслити всю гарно зроблену в полях роботу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram